Афіша

Середа, 01.12.21


13:00 - м.Коломия театр ( Прем’єра ). Шарль Перро "Кіт у чоботях" казка

17:00 - м.Коломия театр ( Прем’єра ). Шарль Перро "Кіт у чоботях" казка

Неділя, 05.12.21


13:00 - м.Коломия театр ( Прем’єра ). Шарль Перро "Кіт у чоботях" казка

18:00 - м.Коломия театр. Михайло Старицький "За двома зайцями" Комедія


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- заступник директора по господарству;

- художник з освітлення;

- водій

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Коломийський театр готує прем'єру для маленьких глядачів «Кіт у чоботях» (сюжет)

27 листопада 2021 р.

У Миколаєві назвали лауреатів Міжнародного театрального конкурсу Ноmo Ludens

12 жовтня 2021 р.

Озарківчани показали виставу "СТО ТИСЯЧ" у Ладижині

04 жовтня 2021 р.

Коломиський театр привіз нагороду з фестивалю "Вересневі самоцвіти"

26 вересня 2021 р.

ХІІ Коломийські представлення. День восьмий. Львівський драматичний театр ім. М.Заньковецької. "ЕМІГРАНТИ". Висновки експертів та фотозвіт

13 вересня 2021 р.

ХІІ Коломийські представлення. День сьомий. Полтавський музично-драматичний театр ім.Т.Шевченка "НАПОЛЕОН І ЖОЗЕФІНА". Висновки експертів та фотозвіт

12 вересня 2021 р.

ХІІ Коломийські представлення. День шостий. Волинський музично-драматичний театр ім.Т.Шевченка. "ПОВЕРНЕННЯ В СОРЕНТО". Висновки експертів та фотозвіт

11 вересня 2021 р.

ХІІ Коломийські представлення. День сьомий. Полтавський музично-драматичний театр ім.Т.Шевченка “НАПОЛЕОН І ЖОЗЕФІНА”. Висновки експертів та фотозвіт

12 вересня 2021 р.

            


 Ростислав КОЛОМІЄЦЬ, заслужений діяч мистецтв України:

Я вважаю, єдиним критерієм вистави може бути відповідь на питання: “хвилює” / “не хвилює”, а усі ці розумування з приводу рішення і це все… людям не це потрібно, а потрібні справжні живі емоції.
Для мене вистава дуже важко починалася, дуже довго. Важко було зрозуміти що то за живі люди і що то за ляльки, які грають усіх цих генералів і оточення… Важко було зрозуміти до чого усе ведеться. Але все стало ясно, коли з’явилася Жозефіна. Ми зрозуміли, що Наполеон себе захищав, як полководець, який завоював Європу, а хіба в цьому щастя? А прийшла жінка, з чисто таким практичним питанням: ти в мене чоловіка забрав — давай мені грошей і все. І почалися такі побутові стосунки, які поступово переросли у справжні почуття. І оце зародження розвитку, кульмінація цього кохання і становить сенс цієї вистави, чи не так? Про це п’єса. А що може бути в житті важливіше? І в цьому плані Наполеон є щасливою людиною — він зустрів своє кохання і тим він щасливий і виправдав своє існування в житті, а не тим, що він був полководцем. Оцим вистава і бере. І тут актори грають уже щиро, не награючи.


Лариса КАДИРОВА, народна артистка України:

Чому люди приходять до театру? Чому сьогодні повністю заповнили коломийський театр? Чому сидять дві дії з антрактом? Наче довго, а всі сидять. Що взагалі є театр?

Колись постало таке питання: відімре театр чи ні – в зв’язку з тим, що з’явилося телебачення?  Це так як питання про фізиків і ліриків. Ні, це ніколи не відімре. Театр буде завжди, доки є людство. Будуть фізики і лірики, романтики і прагматики, реалісти і сюрреалісти. Бо людина дуже багата. Вона так створена, що в ній є все. І залежить від того, хто довкола неї: які батьки, яка школа, яке середовище, з  якими людьми спілкується. Ця людина, як казала моя мама, або видзвонюється, або ні. Просто живе собі та й живе…

Що ж є театр? Бачу людей, які приходять щодня, заходила до зали з ними. Бачу, що розуміють, що я не звідси, бачу, як ставляться, як радіють, що хтось приїхав і буде з ними поруч дивитися виставу!

Люди йдуть до театру за обміном живої енергії. Енергії думки, емоції, енергії радості – всіх складових, з яких створена людина. Посумувати, порадіти, бути щасливим, побачити світло в тунелі… І коли світлий театр, – а таким є Полтавський театр, – приїжджає, то це відчувається особливо. Давно знаю директора Олексія Андрієнка, познайомилася з керівницею культури – це світлі люди, вони хочуть добра своїй Полтавщині, своєму театру. Це проглядається в тому, як вони серйозно підготувалися: привезли багато акторів, декорації , як обдарували Дмитра Чиборака – за те, що він дав їм можливість ще і ще раз зустрітися з коломиянами!

Тому я вкотре кажу: коли хочеться ніжності – згадуєш Коломию; коли хочеш кричати віл туги – згадуєш Коломию; коли хочеш сказати про любов – згадуєш Коломию. Бо Коломия – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик  до душі.


Алла ПІДЛУЖНА, театрознавець, лауреат премії НСТД України у галузі театрознавства та театральної критики:

Театр звернувся до надзвичайно якісної п’єси. Драматургу І. Губачу прийшла чудова ідея – вигадати фантазію про людину-легенду і через постать Наполеона висвітлити тему протистояння величної людини і простої людини, правителя і народу, значення історичних подій з відстані часу. Постать Наполеона, його доля і значення важливе не тільки для французького народу, тому так хвилює ця історія, що втілюється на сценах різних театрів світу.

Режисер Б. Чернявський, через сценографічне рішення, робить «історичне коло», розпочинаючи дію з вигляду постаменту могили Наполеона. Перетворюючи його на стіл імператора у кімнаті, через подальшу розповідь про його життя на острові під час заслання – і знову – до постаті-монументу. Аби вигадана історія не сприймалася серйозно, постановник, разом з автором додають комічності сюжету, залучаючи реальних персонажів, але в такому вигляді, як логічно для цієї розповіді.

Тимофій Зінченко в ролі Наполеона вловив органічну сутність образу. Добився портретної подібності, а у психологічному плані зумів поєднати риси характеру справжнього імператора і чоловіка, який страждає від своєї поразки, самотності й підлості оточуючих. Звісно, достеменно не відомо, яким був Наполеон, але виконання Т. Зінченка переконує, що саме таким він і міг бути. Наталя Сизова у ролі Жозефіни – емоційний «мотор» вистави. Актриса задає потрібну динаміку, дуже пластична, балансує на межі психологізму й комедійності, веде вокальну лінію вистави. Акторський дует – Наполеона і Жозефіна дуже переконливий, його взаємодію можна перенести на відносини чоловіка і жінка, з простими бажаннями, справжністю й переживаннями, тому герої такі життєві і зрозумілі.

Фіналом вистави робиться припущення, що зустріч зі своєю войовничою землячкою, корсиканкою Жозефіною «примарилася» імператору. Нехай так, але якою ж правдивою виглядала ця історія…    


 Петро КОБЕВКО, заслужений журналіст України, головний редактор газети “Час” (м.Чернівці):

Вистава, яка тривала понад дві з половиною години, пройшла як одна мить.Я навіть не відчуввв часу.  Заявлена вона була як історичний анекдот, однак тут цілий сплав жанрів - і комедія, і трагедія, й історична правда … Жозефін, як відомо, в житті Наполеона було дві, хто цікавиться біографією французького імператора, може довідатися детальніше хоча б з Гуглу. У виставі прекрасно висвітлено роль жінки у творенні великого мужа. Перша Жозефіна творила свого кумира як імператора, а друга творила його для історії, для вічності. Чудово грали як актори, так і режисер. Хоча звук зі сцени підводив, особисто мені не вдавалося почути все, про що розмовляли актори. Уявляю собі, як погано було зі сприйняттям звуку  на задніх рядах. 
Що я зауважив. Серед персонажів вистави були люди різних національностей. Жозефіна, родом з Корсики, тобто землячка Наполеона, так мило вимовила в якомусь монолозі своє суто полтавське “тю!” - я аж усміхнувся.

 

Tweet