Афіша

П'ятниця, 07.05.21


12:00 - м.Коломия театр. Я.Мер "Світлофор Моргайко" Казка

14:00 - м.Коломия театр. Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля" комедія

Неділя, 09.05.21


13:00 - м.Коломия театр. Дюла Урбан (вірші Оксани Сенатович) "Всі миші люблять сир" Музична казка

18:00 - м.Коломия театр. Тарас Шевченко "Мати-наймичка" народна драма


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Коломийські театрали повертаються до репетицій - готують нові вистави (відео)

15 квітня 2021 р.

Дмитро Чиборак: “Коломийський театр відкриє завісу нових прем`єр. Ми вже жадаємо зустрічі”. (Відео)

28 березня 2021 р.

Коломийський театр показав глядачам прем'єру комедії «Сто тисяч» (відео)

03 лютого 2021 р.

Озарківчани готують нову прем'єру (відео)

29 січня 2021 р.

Артистка театру Катерина Новицька стала стипендіаткою Президента України

21 січня 2021 р.

У Коломийському театрі прем'єра для дітей - «Чудо святого Миколая»

25 грудня 2020 р.

До 180-річчя з дня народження Марка Кропивницького. Рідкісна світлина батька українського театру

10 грудня 2020 р.

IX “Коломийські представлення”. День третій. “ЯК ЛИСИЧКА ПТАШКОЮ БУЛА” (м.Вінниця). Оцінки експертів та фото-звіт

13 вересня 2017 р.

 Вінницький академічний обласний театр ляльок “Золотий ключик”

Олександр КУЗЬМИН

ЯК ЛИСИЧКА ПТАШКОЮ БУЛА”

(пригодницький мюзикл)

Режисер-постановник - Олександр СВІНЬЇН

Сценографія - Тетяна ШАБАНОВА

Музичне оформлення - В’ячеслав ПОЛЯНСЬКИЙ

Ну, знову ця лисичка! - скажете Ви, хлопчики та дівчатка, - про витівки цієї героїні українського фольклору ми знаємо все.
А ось і помиляєтесь, наша казка зовсім нова.

Отже, знайомтесь з героями пташиного двору: закоханий у себе Індик, хвацький танцівник Гусак, турботливі Півень із Куркою та їхні, довірливі та недосвідчені курчата, які так нагадуюсь нам, дорослим, Вас, любі діти.
Саме вони і потрапили в біду. I як добре, що в нашій казці у них знайдеться справжній, друг, адже у вірності Пса ніхто, мабуть, і ніколи не сумнівався.


 

 


Якась мудра людина театральна сказала, що актори в театрі - це діти. І коли актори сприймають ту енергію, яка іде із залу від дітей і віддають її дітям, іде така зчіпка як гачочок, як в’язка, то воно дуже щільно має зчіплятися, тоді висікається енергія з того, що ми називаємо театральність, буття театральне, театральна енергія.

Мені сподобалась вистава тим, що я люблю, коли в ляльках використовують живого актора на сцені. Тому що, енергія іде безпосередньо від живого актора і лялька бере участь як його душа, як його друге «я». А коли є сама лялька, вона неначе заміняє все на світі. Але це механіка.

Я не хочу, щоб так як у вчорашній виставі, що «ми всі маріонетки». Ні, це не правда, Аполлінер писав. Тому, що «Весь світ театр - і люди в ньому актори» - це Шекспір казав.

Але актори - діти. Оцей зв’язок, мені здається, я відчула.

Мені було цікаво як ідуть переміни, як рухають актори. Я би ще більше дала акторам, в цю уніформу вбраним, можливість рухатися, виходити просто на люди, так щоб діти могли доторкнутися тої ляльки, щоб діти точно знали «або-або». Якщо вони вкінці роблять цей жест - «ходіть сюди». Та най би діти пішли та доторкалися до того обійстя, того пташиного двору, того місяця. В тому є пізнання театру, в тому є пізнання світу через театр, так діти пізнають світ. Пізнають добро, пізнають зло.

Знаєте, коли я сиділа і думала: от цікаво - наші українські казки, вони обов’язково - от є зло - його треба бороти. Чи то Котигорошко, чи то Івасик-телесик - вони борють зло. Немає одного персонажа, Івана-дурака, який стає царем, нічого не робить, лінивий, витягне щуку і скаже «по щучому велінню». Ні, якісь моменти добра, і те що я відчула це добро.

Я, здається, вперше бачу Вінницький театр. Я люблю Вінницю, я люблю тих людей, я пам’ятаю ці гастролі, коли там проходили, як люди приймали. Вінницька земля славна іменами, славна людьми і минувщини, і будущини, і сучасності. Дай Боже їм добра, слави і здоров’я.

 
 
 

 


Хочу сказати, що, поки що, ранішні вистави у мене викликають почуття свята. Хоч вчорашня вистава була трішки затянута, ця була придумана мінімалістично. Власне це те, чим живе ляльковий театр.

Сьогоднішня вистава Вінницького театру для мене є знаковою, тому що це театр з хорошими і фестивальними традиціями. Свого часу вони започаткували театр «Подільська лялька». Сьогодні ми побачили виставу за драматургією Олександра Кузьмина, який є знавцем театральної справи, є дуже шанованим автором. І побачили міцну, як на мене, таку лялькову, дуже добротну професійну виставу. Я побачила, власне, класичний театр ляльок - це актори працюють з лялькою, це неживий план, хоча він поєднується.

Але що головне для театру ляльок - це вигадка, це лялька, яку актор повинен оживити. І, власне, отут це ляльковедення і оживлення ляльки, як на мене, в усіх випадках, було професійним, було добротним. І ми побачили як вміють режисер Олександр Свіньїн, актори створювати з цієї ляльки живий акторський образ.

Отут можна казати про кращі, досконаліші роботи. Мене просто захопив вокальний і акторський талант актора, що грає роль індика, який оживляв просто з джазовими такими віртуозними нотами. Вибачте, але немає програмок до вистави і це є мінус. Чомусь театри не привозять своїх програмок.

Як на мене, тут трошки статична декорація, яка не дозволяє акторам розгорнутися. Вонизамкнені у такому тісному просторі. Але, навіть, в цих мінімалістичних умовах, ляльковедення, професійність акторів говорить про те, що театр знає закони театру ляльок і вміє розмовляти зі своєю аудиторією. Він дуже щирий і професійний у своєму посилі. Тому дуже хочу привітати Вінницький театр з дуже симпатичною, гарною і добротною виставою.

 
 

 


Вистава одразу привертає дітей до себе. Актори з добрим, хорошим настроєм грають і цей настрій передається в глядацький зал.

Мені здалося, що трошки затягнута експозиція. Тобто історія про те, як Лисичка викрала курчат і їх потім рятував Пес, починається трошки запізно. Вони експонують усіх героїв без того що відбувається (без дії), проте глядач стежить за історією, за тим що відбувається, а вона починається трохи пізно.

Єдине, що мені хотілося б побажати наступним показам цієї вистави - скоротити експозицію і викладати саму історію.

Прекрасне оформлення в цій виставі, сценографія - функціональна, і декоративна, і святкова якась. Так що враження - найкращі.



 

 

 


Ця вистава Вінницького театру - просто ідельний варіант дитячої казки, бо всі складові дитячої вистави тут вивірено, надзвичайно точно зазначено. І перш за все, звісно, це режисерська задумка, яка підтримана дуже дієвою і такою конструктивною сценографією, яка дає можливість швидко змінювати мізансцени і весь час мати увагу дітей.

Чудова акторська робота, філігранна. Дуже добре, що вони працюють в живому плані: і співають, і музично. Тобто всі складові вистави у такому балансі, коли ми бачимо що вистава надзвичайно працює, діти відгукуються.

Коли вже все зрозуміло і дивишся на деталі, і якщо отакі маленькі деталі : такі як змінити озерце: як це зробити? Як потім його забрати? І в цьому відчувається така величезна сценічна культура. І увага до цих речей свідчить про високий професіоналізм цього театру.

        

 
 

Мені здається, що коли ми говоримо про дитячу виставу, то головне - як діти її сприймають. Це специфічна вистава і речі, які нам, скажімо, здаються чи занадто довгими, чи занадто короткими, чи ще щось, діти сприймають нормально.

Чудове сприйнятя сьогодні було. Ми це все бачили. І мені було цікаво. От я розуміла, що там десь щось задовго, там, скажімо, недосконалий спів, але мені, як музиканту, краще, щоб це був живий спів, а не отакий оперний. Актори самі співали як вони можуть. І діти все оце живе сприймають.

Що мені ще здалося - може там не було таких мізансценічних знахідок чи ще чогось, але вони знайшли вірний тон. І оцей тон став спільним знаменником всього, все покрив. І в дитячій виставі, я думаю, що якщо є точна інтонація, то буде вистава. І там хороший темп, хороший ритм. Ритм там хороший. Вони - молодці.

І я не думаю, що всі дитячі вистави мають бути такими вже винахідливо-концептуальними як вистави дорослі. Тому що, це розраховано на маленьких глядачів. І сама вистава для маленького глядача - може це перший його похід в театр. Театр має бути наївним. Коли дитина приходить в театр, коли ми створюємо виставу для малої дитини, яка може вперше зіткнетьсяз театром саме на цій виставі - вистава має бути тільки наївною. Вона має бути такою яким є театр, щоб дитина не звикала до того, що театр є тільки ось це і це, а без цього його нема. А театр - це людина, яка вміє розказати історію і все. Навіть, не показати, а розказати. І дитина має звикнути до цього. Саме з цього має починатися театр.

 

 

 

Tweet