25 років не сходить зі сцени вистава “Гуцульський рік” Гната Хоткевича в постановці заслуженого артиста України, директора і художнього керівника одного з найдавніших театрів України - Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича” Дмитра Чиборака. За цей час її встигли побачити і оцінити глядачі і театральні експерти не тільки України, але і далеко за її межами - Великобританії, Румунії, Польщі. Вона була зіграна 220 разів на різних, навіть найнезвичніших для класичної драматургії, сценах. В чому ж таємниця успіху і феномен живучості театральних постановок, спробуємо збагнути на прикладі цього сценічного дійства.
____________________________________________________________
Що таке театр? Яким йому бути? Які очікування в шанувальників і тенденції в розвитку театрального руху? Чи здатні різні, модні тепер серед певної верстви атракції, запозичені в чужомовному середовищі, на зразок: перформенси, мікси, арт-візії, стріт-арти і т.і. витіснити з мистецького попиту театр в його класичному розумінні?
Не ставлю собі за мету вдаватись в глибокий історичний екскурс глобального масштабу, а намагатимусь знайти відповідь на питання: яке місце посідав і посідає театр в житті українців, що визначає живучість театральних витворів і забезпечує їм успіх; і поділитись своїми баченнями з іншими.
Коломийський театр - один з найдавніших українських театрів, перший театр в Галичині, життя якому дав славної пам’яті отець Іван Озаркевич.
Була в отця Івана Озаркевича своя “сцена” - Собор, в якому він мав щоденні зустрічі з вірянами; був досконало виписаний і сповнений містичного таїнства сюжет Першого і Вічного для кожного християнина спектаклю - Божественної Літургії; був він сам - творча і сповнена бажання прислужитися Богові і Вірі, особистість. Очевидно, потреба якихось додаткових виражальних засобів; якогось більш наближеного до свідомості, сумління, світоглядного сприйняття, інструментарію спонукало духовного пастира до пошуку нових стежинок проповідування Божих істин, пошуку гармонії між Творцем і Його творінням - Людиною; пошуку зрозумілих для всіх способів доносити до спраглих на Божу справжність душ, такі вічні і бажані для кожної людської істоти цінності, як добро і милосердя, красу і любов, високу естетику людського життя і людських взаємин.
Це прагнення до справжності, як найвищого виміру людської сутності! Бог створив людину за своїм образом і подобою і вже цим наділив її печаттю Божої справжності. Пізнати ту грань, коли справжнє стає несправжнім, коли правда підміняється фальшю, коли одне обличчя має безліч масок… Чи не тому театр в класичному своєму вимірі вдався до маски?
Однією із спонук до таких роздумів про місію театру, і перш за все, сучасного, є спектакль, який вже більше 25 років хвилює серця глядачів різних верств: вікових, майнових, соціальних; різних національностей, різного мовного середовища.
Мова про “Гуцульський рік” Гната Хоткевича, який став візитівкою Коломийського театру. В пошуках людської справжності доля привела автора до Гуцульщини і дала невичерпний матеріал для дослідницької і літературної праці, що, власне, і вдалося йому втілити в своїх драматичних творах. Знову ж таки, чому саме він створював ці літературні шедеври для сценічного формату? Напевно, тому, що з відстані, збоку кожен легше впізнає, де справжність, де маска…
Для втілення концепції драматурга, дуже важливо, щоб її суть відчув, розгадав і знайшов найоптимальнішу модель втілення режисер, який перетворює драматичний твір в сценічне дійство.
Коли режисер бере до роботи такий драматургічний шедевр, як п’єса “Гуцульський рік” Гната Хоткевича, він завжди наражає себе на ризик етномовного бар’єру, адже не приходиться думати, що гуцульський діалект, темперамент і світобачення є відомими і зрозумілими поза межами Гуцульщини, а, тим більше, коли йдеться про закордонні сцени. Але той факт, що вистава з успіхом і високими оцінками була зіграна на сценах Шотландії, Польщі, Румунії, розвіює ці сумніви і ризики. Бо, знову ж, основним критерієм сприйняття виступає справжність: гуцульського укладу життя, світосприйняття і світобачення; режисерського підходу і подачі; акторської гри і таланту перевтілення… Весь цей інструментарій справжності в своїй сукупності руйнує навіть найскладніший бар’єр - мовний.
“Гуцульський рік” Гната Хоткевича в постановці заслуженого артиста України Дмитра Чиборака успішно пройшов випробування часом на справжність. Очевидно режисерові вдалося відчути всіма фібрами своєї української душі ті ментальні інтонації і світоглядні засади; той генетичний код гуцульського світосприйняття, які майстерно виписав драматург. Режисерський талант , висока планка професійної школи Сергія Данченка, творчий пошук і самовіддача зробили свою справу. І це не для похвали. Цього спектаклю не має сьогодні в репертуарі жоден інший театр України і всього світу!!!
Він встиг за цей час зібрати чимало титулованих відзнак:
-
відзнаки театральних форумів:
VІІІ Міжнародного фестивалю етнічних театрів національних меншин України, країн СНД та Карпатського євро регіону “Етно-Діа-Сфера” (м.Мукачево; 2007 р.)
ІХ Міжнародного театрального фестивалю “Мельпомена Таврії” (м.Херсон; 2008 р.)
1 Всеукраїнського фестивалю “Нащадки Хоткевича” (м.Львів; 2010 р.)
Лауреат 45 Міжнародного фестивалю української культури в польському місті Ельблонг (2011 р.)
Лауреат VI Відкритого регіонального фестивалю театрального мистецтва “В гостях у Гоголя” (м.Полтава, 2012)
Лауреат XIV Міжнародного фестивалю античного мистецтва “Боспорські агони” в номінації “За кращу режисуру”. Лауреат премії Автономної Республіки Крим (м.Керч, 2012р.)
Лауреат ХХІІІ Міжнародного театрального фестивалю “Ателієр” ( м. Бая - Маре, Румунія) - 2016р.
Вистава презентувала українське театральне мистецтво на найбільшому світовому мистецькому форумі - 61 Единбургському міжнародному театральному фестивалі “Фріндж” (м.Единбург, Шотландія” 2008 р.)
В 1992 році Українське телебачення здійснило відеозапис вистави “Гуцульський рік” Г.Хоткевича у фондову скарбницю культури України.
В 1993 році трансляція вистави “Гуцульський рік” Г.Хоткевича у відеозапису по українському ТВ каналу Канади.
Зумів отримати багато схвальних і захоплюючих рецензій і відгуків:
“Ця вистава найбільш виразно продемонструвала напрям шукань театру: тяжіння до концентровано-промовистої метафорики, експресивної сценічної лексики, містеріальності сценічних побудов”.
журнал “Український театр” (Київ)
“Актори і постановники озвучили, висвітлили, - “оживили!” - фрагменти експозиції віртуального музею етнографії, відтворюючи християнсько-національні традиції та звичаї”.
газета “Українська культура” (Київ)
“Балансуючи між трагедією і комедією вистава стверджує силу земного буття, мудрість і стійкість народу, котрий не зломився від всіх нещасть”.
газета “Високий замок” (Львів)
“Вистава ця про недосяжну злагоду людини з життям, природою, з собою - за Божим велінням”.
газета “Вечірній Київ” (м. Київ)
“Весь зміст “Гуцульського року”, який показав український театр, безперечно у кольорі, орнаменті кожного костюма, в доборі характерів героїв, в їх жестах і рухах. Візуально, для нас, це дійство - яскраво поетичне… В “Гуцульському році” магічну дію надають вишиті багатства одягу, які носили мешканці села, кожний аспект їхнього повсякденного життя… Свята, похорони, весілля, що відбуваються у році пов’язують громаду разом”.
газета “Геральд”, театральний критик Мері Бреннан (Великобританія)
Глибоко переконана, запорукою успіху може бути тільки справжність! Хтось може захоче заперечити і також не буде позбавлений рації в тому, що театр - це все - таки гра, перевтілення, сценічне дійство. І це безперечно! Але внутрішньою сутністю всього цього є справжність, оте одвічне прагнення людини до гармонії зі світом і самим собою. Після споглядання і сприйняття якого хочеться вигукнути “вірю!” або “не вірю!”, а, опісля вже: “Браво!”
Перебираю в пам’яті яскраві миттєвості цієї вистави на різних сценах, а перед очима мимоволі випливають картинки з найнезвичніших для класичної драматургії сцен: фестиваль під відкритим небом “Боспорські агони” і остання, 220-а за рахунком вистава на відкритій сцені під місяцем і зорями на етнофестивалі “Карпатське коло” в с. Шешори, Косівського району, Івано-Франківської обл. в липні цього року. 
Мимоволі переконуєшся, що жодні найсучасніші спецефекти, якими, на мій погляд, аж занадто грішать деякі сучасні режисери, не можуть замінити чи, навіть, дорівнятися до того, що справді перейшло всі випробування часом і творить духовний код етносу, нації: голос трембіти з її емоційним посилом не просто до чутливого вуха, але до душі кожного; магічна дія різдвяного дійства; великодніх традицій і забав; похоронного голосіння; весільних обрядових традицій. Найсучасніші спец ефекти тьмяніють перед містичною силою зоряного неба; підсвіченого місяцем, контуру природного ландшафту; гармонійного злиття мікро - і макрокосму в його людському вимірі.
І “Гуцульський рік” Гната Хоткевича - драма - містерія в постановці Дмитра Чиборака і найдавнішого театру Галичини - Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича, в якій тест на справжність пройшли кілька поколінь акторів театру, - це тільки яскравий аргумент того, що така категорія, як справжність, яка в сприйнятті сучасного людського загалу межує із містикою, переживе всі модернові віяння і визначатиме і надалі живучість драматургічних надбань тієї чи іншої нації і людської спільноти взагалі.
Керівник літературно - драматургічної частини Коломийського театру, член НСТД України, заслужений працівник культури України
Ольга Руданець
