Прем’єра вистави
“АННИЧКА”
комедіо-опера
Режисер - В.СікорськийХудожник-постановник - Н.ТарасенкоХормейстер - М.СоколишинБалетмейстер - М.ВоротнякОркестрова версія - М.ТимофіівАсистент режисера - О.КравчукПрем’єра першої вистави Коломийського театру “Дівка на виданню або На милування нема силування” за п’єсою І.Котляревського “Наталка Полтавка” відбулася 8 червня 1848 року. Священик української церкви Іван Озаркевич адаптував твір Івана Котляревського до життя покутських українців. За словами І Франка: “І. Озаркевичеві хотілося подати Котляреського галичанам не а оригіналі, а в підгірськім кіптарі”.
ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ
|
|
“В “Анничці” багато режисерської вигадки, тобто фантазії, багато доброго гумору. Кожного актора видно на сцені, ніхто не губиться. Як мені сказали, головну героїню грала дівчина без театральної освіти, що аж ніяк не знизило естетичну вартість вистави. Сподобалося те, що актори самі навчилися спеціально до вистави грати на музичних інструментах, створили оркестр. Значить, є бажання зробити щось гарне, незвичне. А, якщо загалом про фестиваль, то я не побачила комедійних акторів. Не вистачило й героя, справжнього героя.” |
 |
“Я побачила на сцені живий театр. Історія була близька акторам, вона торкалась їх сердець і їх душ. Я дуже рада за Коломийський театр.”
|
 |
“Чудова стилізація, чудово передано колорит гуцульського краю. Театрально перероблена “Наталка-Полтавка” у карпатську “Анничку” має успіх. Якщо у театрі є така виконавиця, як Мар’яна Іванович, яка зіграла Анничку, то театр може ставити такі вистави. Поряд з нею чудове акторське гроно. Вони разом створили якісний творчий продукт.”
|
 |
“Вистава “Анничка”- це модернізований погляд режисера на минулий варіант “Наталки-Полтавки”. З цього випливає, що вона ще “сира”, як говорять режисери “необкатана”. Проте я відчуваю, що “Анничка” житиме! Я задоволений, що до цього дійства були притягнуті вокально-пластичні моменти, використовувалися народні інструменти, принципи гуцульського говору- увесь колорит розширює амплітуду акторську, тобто її виразність. Зерно є, тож з часом вистава стане ритмічніша і гумор, що здається зараз трохи штучним, поліпшає. І ще одне: дуже кортить, щоб актори заспівали всі пісні Лисенка!”
|
 |
“Я цілком підтримую задум режисера. Так прочитана п’єса. Це цікаве рішення і, мені здається, цілком правильне. Вона сучасна, адже в наш час багато вчинків, які здійснені за безконтрольністю емоцій. Така вже наша молодь. Гра акторів хороша, але інколи не вистачало душевності, яка була в оформленні, у музиці і в режисерському задумі; хотілося щоб усе це відбилося і у грі акторів. Я задоволений тим, що мені довелося споглядати різні варіанти і погляди в п’єсах про кохання. Що ж таке кохання, в різних його проявах.” |
 |
“Вистава викликає найкращі почуття і захоплення режисурою, сценографією, грою акторів, живою музикою Лисенка у виконанні оркестру музичних інструментів, який теж приймав участь у дійстві. Особливо виразно грала акторка у ролі Аннички, й чарівний голос якої заворожує. Можна знайти і недоліки й огріхи, але, загалом дійство так втягує, що не хочеться їх шукати, можна лише пробачити… Відома опера “Наталка-Полтавка” вдало адаптована до побуту і діалекту Покуття. Озаркевич, ніби, хоче символічно поєднати і поєднує Центральну і Західну Україну, підкреслюючи, що ми єдині.” |
|
|
|
 |
“Про прем’єру взагалі говорити важко, знаєш, що актори на сцені хвилюються. Та незважаючи ні на що “Анничку” зіграно гарно. Жива вистава, в доброму темпі, на хорошому нерві. Це головне, бо якщо ритму нерва немає з самого початку, то він уже й не з’явиться в процесі. Актори люблять те, що роблять, співають і грають наживо, у них є жага нового, оскільки до вистави не дуже й уміли співати й грати на інструментах. Це мені подобається. Думаю, в цієї вистави довге життя, хоча там є моменти, які треба ще доробляти. “Анничка” має всі шанси стати другою візитівкою коломийського театру після “Гуцульського року”. Сподіваюся бачити її й на інших фестивалях.” |
