На минулому тижні в Бердичеві гастролював Коломийський академічний український театр імені Озаркевича з комедією Володимира Канівця “Як наші діди парубкували”. В цьому театрі, як і в Дрогобицькому, який вже був в Бердичеві, і незабаром знову влаштує театральний день, працюють дуже талановиті продюсери. Вони змогли в Бердичеві продати квитків по 30, 40, і 50 гривень майже н всю театральну залу міського палацу культури імені Шабельника.
Театр з прикарпатського міста має більш ніж півтора столітню історію. Прем’єра першої вистави Коломийського театру “Дівка на виданню або На милування нема силування” за п’єсою І.Котляревського “Наталка Полтавка” відбулася 8 червня 1848 року. Священик української церкви Іван Озаркевич адаптував твір Івана Котляревського до життя покутських українців. За словами Івана Франка: “І.Озаркевичеві хотілося подати Котляревського галичанам не в оригіналі, а в підгірськім кептарі”. 19 жовтня 1848 року, Озаркевич, привіз Коломийський театр до Львова, де коломийці зіграли виставу “Дівка на виданню або На милування нема силування” перед делегатами конгресу української інтелігенції.
На думку Івана Франка, саме ця подія започаткувала український театральний рух в Галичині. Славу Коломийському театру здобували актори, режисери, митці: Іван та Іванна Біберовичі (видатні українські актори другої половини XIX сторіччя), Володимир Блавацький (перший український Гамлет, засновник першого професійного українського театру в США), Микола Бенцаль (на думку театральних критиків: один із найкращих західноукраїнських акторів періоду 20-30 років минулого століття), Василь Симчич (відомий за своїми акторськими роботами в кіно: Захар Беркут - “Захар Беркут”, отець Мирон - “Білий птах з чорною відзнакою” та інші), Михайло Вербицький (автор музики Гімну України), Данило Нарбут (народний художник України),та інші.
Бердичівські глядачі щиро реагували на монологи та репліки прикарпатських акторів, слідкували за перипетіями осучасненого сюжету та отримали чимало задоволення від спілкування з Мельпоменою.
