Афіша

П'ятниця, 07.05.21


12:00 - м.Коломия театр. Я.Мер "Світлофор Моргайко" Казка

14:00 - м.Коломия театр. Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля" комедія

Неділя, 09.05.21


13:00 - м.Коломия театр. Дюла Урбан (вірші Оксани Сенатович) "Всі миші люблять сир" Музична казка

18:00 - м.Коломия театр. Тарас Шевченко "Мати-наймичка" народна драма


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Коломийські театрали повертаються до репетицій - готують нові вистави (відео)

15 квітня 2021 р.

Дмитро Чиборак: “Коломийський театр відкриє завісу нових прем`єр. Ми вже жадаємо зустрічі”. (Відео)

28 березня 2021 р.

Коломийський театр показав глядачам прем'єру комедії «Сто тисяч» (відео)

03 лютого 2021 р.

Озарківчани готують нову прем'єру (відео)

29 січня 2021 р.

Артистка театру Катерина Новицька стала стипендіаткою Президента України

21 січня 2021 р.

У Коломийському театрі прем'єра для дітей - «Чудо святого Миколая»

25 грудня 2020 р.

До 180-річчя з дня народження Марка Кропивницького. Рідкісна світлина батька українського театру

10 грудня 2020 р.

Коломийські представлення”. День перший. Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя (м.Полтава). Фото-звіт та висновки експертів.

08 вересня 2015 р.
 І.Котляревський
 музика М.Лисенка

“НАТАЛКА-ПОЛТАВКА”

 опера на 2 дії

 

Режисер-постановник - І. Нестеренко (м. Київ)
Сценографія - Ірина Нестеренко, народний художник України Волдимир Геращенко
Балетмейстер - Світлана Мельник
Музичне оформлення - Композитор Микола Лисенко
Диригент - народний артист України Віталій Скакун

“Наталка-Полтавка” - це геніальний твір засновника нової української літератури Івана Котляревського, написаний спеціально для Полтавського театру і тут же поставлений вперше. За всю історію існування колективу опера була представлено глядачу п’ять разів у різних трактовках.

Нова прем’єра “Наталки-Полтавки” відбулася у 2012 році. Зворушлива історія про вдову Терпилиху, її дочку Наталку, яка чотири роки чекала коханого, набуває драматичного звучання. У виконанні акторів Полтавського театру арії головних героїв опери “Наталка-Полтавка” плавно перетікають в речитативи і діалоги, тісно сплітаються в повнозвучну палітру спектаклю.

Комічні сцени Макагоненка і Тетерваковського контрастують з драматичними. Кульмінацією стає сцена, коли Наталка погодилася вийти заміж за Тетерваковського. Безвихідність дівчини безмежна, її бездушну плоть одягають у весільне вбрання. Але все таки добро і любов перемагають, а апофеозом стає грандіозний фінал в українському стилі - з рушниками, піснями, танцями.

Тривалість опери - 2 години

        

    

      

ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ

 

    

 

 Геніальна музика, геніальна драматургія! І не потрібно жодних деталей, когось з акторів за щось там виділяти. З перших акордів відчутно, що матеріал для театру дуже близький, можна сказати, рідний.” 

Полтавський театр збурив і відкрив такі рецептори спогадів і вдячності, що я просто захоплена тим! По-перше, VII фестиваль - це цифра сім і це знаково. По-друге, “Наталка-Полтавка” імпульсувала у світ культури, у світ театру те, що український театр є! Я сиділа і згадувала полтавські гастролі і, коли фундатор театру ім. М. Заньковецької розказував мені і показував як грала Марія Заньковецька Марусю Богуславку, ходячи по Полтаві. Я це все згадувала. Я згадувала, що дебют Марії Заньковецької був саме у “Наталці-Полтавці”. Вона після першої дії втратила по правдивому свідомість.

 Заньковецька… Кропивницький… Лисенко, який написав увертюру до “Наталки-Полтавки”, який об’єднав українські пісні у вінок. Це те, про що я завжди кажу: людина жива тим, що вона має пам’ять. Вона людина, коли знає по якій землі вона ходить, а не топче, яке небо над нею, який хліб вона їсть. Це треба пам’ятати і любити Україну, народ, людей. Про це говорить “Наталка-Полтавка”. Були моменти, які були близькі мені як актрисі. Були моменти, які мене дуже тішили. Словом, я вдячна полтавчанам, я вдячна Дмитрові Чиборакові за те, що ми тут є, за те, що ми відчуваємо чим живе Україна.”

   

У мистецтві є таке поняття як вистава-меморіал. Прикладом такої нетлінної класичної форми, яка повинна існувати не дивлячись на роки, не дивлячись на зміну за вікном екстер’єру, є “Наталка-Полтавка”. Це класична драма, опера, яка має право не змінюватись і не дозволяти втручатись часові з його актуальними моментами у свою драматургічну тканину.

Дуже добре, що фестиваль розпочався саме цією п’єсою, саме цим твором і саме гоголівським театром, тому що, як ми побачили з сприйняття глядачем, на цей твір є дуже гарний відгук, адже він торкається найглибших струн народної душі.

Можливо, Полтавський театр, де зародилася “Наталка-Полтавка”, де народилися її автори, де з незмінним успіхом на сцені йде ця вистава, і її вже можна сприймати своєрідним театральним музейним експонатом.

 Як не дивно, наприкінці мені подумалося про те, що класика тим цінна, що все ж таки є якась проекція на сучасність: представник влади - Возний, при тому, що він нібито протистоїть простому люду… Навіть в нього при спогляданні щирості почуттів прокинулося те, що він повинен бути добрим. Влада дається для того,щоб творити для людей добро. Може, в цьому сенсі, саме з таких позицій, сьогодні треба подивитися “Наталку-Полтавку” .

   
 

 

“Я виріс на класиці музично-драматичного театру, тому смак класики ввійшов в мене майже з юнацьких років. Я бачив дуже багато аналогічних вистав, але всі пошуки не дають того відчуття, яке б дало прочитання класичного твору по його канонах. Це як Біблію читати.

Як художники створюють лубочні картини, таке собі мистецтво в наївному руслі - справляє ефект першоджерела, я б сказав “першопрочитання” нашого українського театру. За це я висловлюю Полтавському театру імені Миколи Гоголя велику шану та подяку. Так тримати! Я гадаю, цей “український віночок” покоління в покоління бережно передаватиметься, а отже й існуватиме довгі роки.”

 

   

Чого нашій нації не те, що не вистачає, чого їй бракує? Доцентрової сили не вистачає українцям. Чи тому, що розірвана була завжди Україна між Австро-Угорщиною, Польщею та Росією, їй не вистачає цієї доцентрової сили. Духовної, я маю на увазі. Й ось такі от вистави дають відчуття того, що ми - єдині. Яка різниця, де ми живемо - в Галичині чи там, на Луганщині, ми - єдині. Тобто, ми пізнаємо себе. Ви бачите, це ж не інспіровано все було. Я не буду казати про професійне, так би мовити, там є над чим працювати. Але, в принципі, мені подобається, що ця вистава не про бідних і багатих, не про те річ, а про вірність у коханні. Як це зараз потрібно, правда? І коли вони вивели тих діточок, ми побачили, скільки щасливих людей у нас є. А ми весь час вважаємо, що ми - нещасні. Та ні! Ми - щасливі, ми гідні щастя! І все буде нормально, поки є такі люди, як Петро та Наталка. Петро - прекрасний! Мені дуже сподобався Петро. І голос там такий є. Я йому оперу запропоную співати італійську, хай він співає там. І він грає, він пропускає все через себе, а тут інакше не можна. От Возний, наприклад. А чому він раптом усю п’єсу домагався Наталки, а потім - відмовився від неї? Чому саме так? А він стоїть спиною до них. Він побачив таке кохання, де слів не треба. Чому він відмовляється? Як дивиться Петро на Наталку, Наталка - на Петра… І щось у нього зрушилося. Це - ментальність українця. Ну при чому тут я? Для цього він не повинен бути таким старим. Ніде не написано, що він - старий. Ну, до 50-и років. І така людина відмовляється. Це - благородство духовне. Наталка - прекрасна. Свято відбулося.”

   

 

 

Щороку, коли їду до Коломиї, як до рідного міста, на театральний фестиваль, мене огортає велика радість. Всю дорогу живу очікуванням якихось відкриттів і нових облич акторів, нових ролей, вдалого прочитання ,як відомих творів, так і нових.

Почуттям свята нагородив мене і цьогорічний УІІ Всеукраїнський театральний форум, який відкрили оперою “Наталка-Полтавка” артисти Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя. Класика завжди актуальна, адже життєві цінності такі, як чистота душі, високі її поривання в усі часи і віки були на висоті. Незмінні і взаємовідносини між людьми, між батьками і дітьми, між коханими…Тому й сприймається так добре глядачами відомий твір, бо події, ніби сьогоднішні, хвилюють, не залишають байдужими нікого. Опера пройшла з успіхом, на одному диханні, зачарували голоси провідних акторів, яких глядачі нагороджували тривалими оплесками. Мабуть для багатьох коломиян стало великою приємністю і несподіванкою те, що серед акторів - уродженець Коломийщини, народний артист України Василь Голуб, якого, як і всіх акторів, зал вітав стоячи.

Щира, тепла атмосфера в залі, незримий, але відчутний зв’язок між глядачами та артистами проймають душу і хвилюють серце.

Щодо гри акторів, то молодим трішки бракує вогнику, молодечого запалу.

Хочеться відзначити злагоджену роботу організаторів фестивалю, які зуміли вибудувати свою роботу чітко, злагоджено без показної метушні”.

 

 

 
 

Наталка-Полтавка” зроблена не для критика - для глядача. Зрештою, кожна театральна постановка мала б бути для глядача. І коломийський глядач прекрасно це відчув, влаштувавши артистам таке бурхливе, гаряче прийняття. Тут лунає жива музика, живий спів, немає мікрофонів, і публіка це також сприйняла, віддячуючи бурхливими оплесками. Та й сам твір Котляревського з тих, кому судилася вічність.”

   
Tweet