Афіша

Неділя, 20.06.21


13:00 - м.Коломия театр. Євген Тищук (переклад Василя Лужковського) "Спасибі, Барбі" Казка для дітей

18:00 - м.Коломия театр. за п'єсою Франца Крьоца "Рятуйте, мене женять!" комедія

Неділя, 27.06.21


13:00 - м.Коломия театр. Євген Тищук (переклад Василя Лужковського) "Спасибі, Барбі" Казка для дітей

18:00 - м.Коломия театр. Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля" комедія


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Коломийський театр їде на фестиваль «ЕТНО-ДІА-СФЕРА»

21 травня 2021 р.

Пам'яті Зіновія Симчича

07 травня 2021 р.

Коломийські театрали повертаються до репетицій - готують нові вистави (відео)

15 квітня 2021 р.

Дмитро Чиборак: “Коломийський театр відкриє завісу нових прем`єр. Ми вже жадаємо зустрічі”. (Відео)

28 березня 2021 р.

Коломийський театр показав глядачам прем'єру комедії «Сто тисяч» (відео)

03 лютого 2021 р.

Озарківчани готують нову прем'єру (відео)

29 січня 2021 р.

Артистка театру Катерина Новицька стала стипендіаткою Президента України

21 січня 2021 р.

Коломийські представлення”. День четвертий. Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр. Фото-звіт та висновки експертів

12 вересня 2014 р.

Алехандро Касона

ДИКУН”

романтична комедія

 

Режисер-постановник - Олександр Олексюк
Художник-постановник - Анна Пілюгіна
Художник по світлу - Дмитро Усик
Звукорежисер - Богдан Сівак
Помічник режисера - Любов Харченко

 

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ

Марга - артистка драми Ніна Ніколаєва (Годунок)  артистка драми Марина Кудрявцева 
Тітка Матильда
 - заслужена артистка України Марина Яриш 
Тітка Анхеліна
 - артистка драми Емілія Морозюк 
Донья Лола (Лулу)
 - народна артистка України Ліна Ізарова 
Пабло
 - артист драми Олег Ягелюк 
Хосефіна (Фіфі)
 - артистка драми Наталія Тертичка 
Сеньйор Ролдан
 - заслужений артист України Петро Ліснічук 
Хуліо
 - артист драми Юрій Ширко 
Професор
 - заслужений артист України Віктор Янчук 
Еусебьйо
 - артист драми Сергій Бондарук 

 

Пристрасна і лірична іспанська комедія про любов, інтриги, дружбу і обман, про те, шо врятувати людину здатні лише справжні почуття.
На перший погляд звичний сюжет: молода учителька приїжджає в маєток, на запрошення двох літніх пань навчити їхнього племінника читати і писати. Аж раптом виявлється, що хлопець давно вже вийшов з дитячого віку і не має нінайменшого бажання прощатись з власною безграмотністю!  
Чому так склалось життя юнака та що чекає молодих людей у будинку повному таємниць, дізнаєтесь переглянувши виставу.

       

       

       

ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ

 
 

 

 
“Я маю ностальгічну ноту до Івано-Франківська і до його дорослого і лялькового театрів, до імені Марійки Підгірянки, яке він носить.
Щодо вистави, то вона світла, у ній є несподіванки. Разом з тим мені бракувало цілісності. Якщо у звукоряді виставі були мотиви карпатські, мелодії Східної України, мені б хотілося це бачити і візуально, тобто це мало б бути у костюмах. Сильно бракувало несподіваної пластики. І звичайно фінал… Він фінал чи не фінал?”

Я сиділа у залі і не могла позбутися своїх спогадів про дивовижну виставу за Ліною Костенко “Богдан”, яку я бачила у Рівненському театрі і яка отримала Шевченківську премію. Наскільки там були характери і психологічна ситуація, переведено театр в образну систему, у символіку. В цій виставі мені сподобалися молоді актори. Мене схвилювала молодша сестра Анхеліна. На кінець першої дії я розуміла розклад характерів, розклад ситуації. Дуже мене розчарувало те, що у другій дії раптом з’явився шарж на характери, яскраве вбрання жінок, які прийшли. Так не можна. Має бути стильно. Вистава має бути витримана в одному стилі і жанрі. У мене склалося таке враження, що коли вийшов Володимир Петрів на сцену і почав говорити і читати вірші, то це було набагато сильніше, краще.

Театр - це те, що я сповідую у житті, тому мені боляче, коли бувають якісь прикрі моменти.”

   

У цій виставі мене захопив акторський дует головних героїв - Пабло та Маргарита. На загальному тлі і поряд з іншими персонажами вони були надзвичайно природніми. Ми маємо метафору людини з гір як символ чистоти і незайманої душевності. Актор, який виконав роль Пабло є цінним тим, що зміг показати рух цього образу у розвитку. Ми побачили його різним. Ми побачили його іронію, коли він наприкінці виходить у білому фраку, він дає можливість глядачеві зрозуміти, що він давно і правильно розуміє цей світ. Він бачить його таким, яким він є. Цього не можна сказати про інших персонажів, бо актори грають визначеними схемами цих персонажів. За розвитком образів Пабло і Маргарити цікаво спостерігати, бо вони зуміли знайти якийсь розвиток характерів. Тут видно роботу акторів.

Є одна претензія до режисера. Він не зумів повною мірою донести до глядачів метафору чистого світу і світу, який вважає себе аристократичним. Вистава у певних моментах нагадувала мені серіал. Мені хотілося б, щоб режисер уникнув того, що метафорична історія перетворюється на побутову розповідь. Цьому могла б сприяти зміна сценографії.

Дуже гарно відігравали комедійні репризи. Дуже відгукувалися глядачі на них. Я думаю, що успіх глядацький був у вистави, а це головне для театру. Хоча у виставі процес довершеності безкінечний.”

   
 

Я англійську драматургію люблю по-іншому. Мій старший колега казав, що англійці слухають виставу, такий радіоваріант. Я сидів і думав під час вистави, як затяглася ця дія… Є канони театрального мистецтва, коли є експозиція, згодом повинно глядача схопити (кульмінація) і відпустити. Театр - це емоційне мистецтво… А без емоцій театр я не люблю… Я не маю на увазі акторів. Українські актори завжди емоційні, а тут вони вдають цих лордів, це штучно… Мені це не подобається. Все інше: дикорації, костюми, хода, фінал в білому, все є. Але я сиджу в залі і мені нудно, та дайте хоча б якесь обличчя, емоцію… Я такий театр не люблю… Вибачте!”

   
“Я вважаю, що це тактовна, інтелігентна вистава, в якій український театр довів, як він засвоює західну драматургію… засвоює її успішно і своєрідно. Гротескові моменти дуже тактовно граються. В принципі, все реалістично дуже, без перебільшень. І найголовніше - сюжет донесено, історія прокреслена. Дещо не вистачило мені якихось злетів несподіваних… воно якось було все трішки передбачуване. Хотілося б більше, як воно буває у житті - несподіванок таких, коли б думав, що воно так буде, а воно не так. Це, по-перше, зосереджує глядачів… ну це із сфери побажань більше. А в принципі вистава позитивна… вона вийшла. Ви ж бачили, як її уважно слухали глядачі.”
   
“Вистава досить вивірена, класична, сприймається добре публікою. Щодо гри акторів, з професійної точки зору, бажано було би розглянути і поговорити про це безпосередньо з трупою. А загалом, щось сказати погане я не можу. Трішки затягнуті діалоги, може, але вистава сподобалась. Ще б хотіла відмітити: мені дуже сподобалася гра молодшої сестри Тьоті Анхеліни, яку втілювала Емілія Морозюк… вона виділяється з ансамблю акторів. І якщо судити про реакцію публіки, то вистава сприймається дуже добре і має право на життя.”
   
 

Мені складно об’єктивно висловити своє враження, тому що я бачила цей колектив двічі, але у виставах-шоу. Тобто рівень трупи я не знаю. Це психологічна вистава була, абсолютно інший тип. Сьогодні той випадок, коли мені б не хотілося вдаватися в якісь професійні подробиці та деталі. Ця вистава так з’єдналась, зримувалась із сьогоднішнім моментом. Це саме те, що сказав Петрів. Абсолютно вірно сказав. Природна людина - справжня. Культура та цивілізація мають і іншу сторону. Ця проблема зараз дуже важлива. Як зробити так, щоб культура не спотворила природне? Ми про це не думали: ідейні проблеми, єднання… Зараз ми платимо за все.

Я вдячна цій виставі за те, що вона повернула мене до цієї проблеми обличчям. Наші сьогоденні потреби: відсутність обладунків у наших солдат, гроби, цей весь жах, все стало настільки звиклим, що ми забуваємо, що є ще якісь питання, про які треба думати зараз.

Я дуже боюся, що коли війна закінчиться і настане мир, ми знову забудемо про ці невирішені проблеми. Якщо все залишити як є. То буде ще гірше. Світ злетить у повітря. Ця вистава підняла це питання. Те, що зараз вилізло на поверхню, не повинне зникнути з нашої свідомості після закінчення війни. Ми повинні щось з цим робити, інакше - кінець.”

 

 

Більше інформації про фестиваль на http://teatr.kolomyya.org/kol_presentations/2014/

Джерело: Прес-служба фестивалю
Tweet