Першого дня театрального фестивалю “Коломийські представлення” на сцені своє мистецтво демонстрував Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької (Львів).
Роман Іваничук: “Чи сподобалася мені вистава? Ви ж бачили, я плескав у долоні!”
Ніна Бічуя: “Ми добре знаємо режисера Вадима Сікорського. Крім того, театр Заньковецької - це наш театр. Матеріал, який сьогодні привезли заньківчани - дуже цікавий.
Спершу я сприйняла виставу як пародію на Шекспіра ще з шекспірівських часів, а не наших. Мені важко було все сприймати від початку - я не була готова. На мою думку, все виправдав і вирішив фінал. Наприкінці вистави мені стало страшно, тому що уявила собі все те, що у нас відбувається. Я перенесла дію у виставі на сучасність. Політика, зроблена на кухні, призводить до страшних наслідків. В той час ми живемо і не знаємо що нам там готують і яку качку будуть подавати.
Оскільки я - літератор, то у процесі споглядання творила свою виставу. Я собі творила за вихідним матеріалом, за п’єсою, і уявляла якби я її поставила на сцені. Режисер зробив інакше і ми повинні судити за його пропозицією. Ми можемо приймати її чи ні. Я частково приймала, а частково - ні.”
Володимир Качкан: “Комедійні п’єси зі своїми жартами і сумбурністю мають родзинку. Ніби сюжетна мозаїка запозичена з минулого, з класики, але перенесена на нинішній день своєю подачею. Це наша спроба через збільшене скло подивитися на наше буття. На мене, як на людину, яка виросла на класиці, сильніше враження справив другий акт. Насиченість, компактність, наповненість філософсько-житейськими мотивами більше підходить для мене. Але гра акторів в обох актах просто супер, на найвищому рівні. Не на одному я бачив росиночку”.
Надія Кукуруза: “Сьогодні театр досить часто працює на догоду глядачеві, опускаючи вистави до його рівня. Тому велика хвала режисерові пану Сікорському, що він цього не робить в такому розважальному жанрі, як комедія. Так, сміх присутній, але це такий сміх, після якого задумуєшся. Я не здивуюся, якщо глядач завтра захоче перечитати “Гамлета”.
Микола Данько: “Я думаю, що відкривати такий фестиваль першими дуже важко, тому вважаю, трупа - молодці, впоралися. Дай Боже, надалі їм гарних доробків і удачі режисеру та акторам”.
Юрій Мельничук: “Зачин був серйозним, тому що колектив знаний в Україні своїми театральними традиціями в акторській грі та в режисурі. Вибір драматургії був доречним, тому що зараз, можливо, трагедія не так би сприймалась. Все таки наш час такий, що відбувається переоцінка цінностей, навіть таких класичних творів. На них цікаво було подивитись з точки зору гумору, фарсу, що і пробував зробити львівський творчий колектив. Думаю, на сьогодні вистава сучасно звучить. Глядачі активно реагують на жарти, і колектив подарував хороший настій глядачам, що є головним. Іноді глядачі приходять не для того,щоб їх загрузили серйозними проблемами, а відпочити, посміятися, подивитися на себе зі сторони, тому думаю заньківчани виконали свою місію”.
Михайло Андрусяк: “Безумовно, мене радує сама географія фестивалю - широке представлення від Ужгорода до Харкова, і особисто тішить присутність Російського театру. Депутати це вважають політикою малих кроків, бо велика - то газ і цукерки “Рошен”. Я ж навпаки великою вважаю - мистецтво.
Що стосується сьогоднішньої вистави, мене насамперед здивував вибір твору про вічні речі у такому “кулінарному представленні”. Мене вразила гра акторів, які з такого простого твору, таких банальних речей зробили мистецький майстерний витвір. Не менше враження справили і декорації. Щодо пікантної назви вважаю, що вона двостороння, адже все крутиться довкола кухні, де і готується соус. Подача шекспірівського твору в такому представленні справді, як гострий соус. А коломиянам і театралам хочу побажати хорошого проведення часу і насолоди від вистав”.
Алла Підлужна: “Мені здалося, що театр звернувся до такої теми, яка зараз надзвичайно актуальна - це насмішка над цінностями духовними, над тим, що є для людини святим. Це своєрідна насмішка над Шекспіром, і мені взагалі це здається блюзнірством. Але це феєрверк акторської майстерності. На мою думку, у фіналі режисер не зробив свого духовно-емоційного висновку. Адже просто посміятися, зробити комедію - це легше за все”.
Лариса Кадирова: “Я - заньківчанка. Ви чули, що я сказала? Тому говорити ніц ні буду”.
Людмила Томенчук: “Мені сподобалась сценографія і деякі рішення… Спочатку вони важкувато грали та входили в ритм вистави. Настільки, наскільки можна судити з постановки, цій п’єсі не вистачає подієвого ряду, вона фрагментарна. Драматургічний матеріал розпадається на окремі пародії. Ритм вистави дуже непоганий, але найбільше враження на мене справили окремі акторські роботи”.
Людмила Шевченко: “Мені здається, що ті глядачі, які знають “Гамлета”, все сприймають. Це не комедія, а швидше пародія. Тут є яскраві образи. Я думаю, ще це яскрава, цікава заявка на відкриття фестивалю”.
