П’єсу португальського драматурга Гільєрмо Фігейреду у постановці народного артиста України Валерія Нєвєдрова показав восьмого дня фестивалю Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім.І.Озаркевича, означивши виставу як гуцульське представлення у жанрі трагікомедії.
Літературна основа вистави від автора носили назву “Лиса і виноград”. Власна так називалася найбільш відома байка стародавнього філософа-байкаря, яку ми знаємо щонайменше за переказами Лафонтена, Крилова і, звичайно ж, українця Леоніда Глібова. Автор п’єси дає власну інтерпретацію того, які події з життя Езопа могли навіяти йому таку алегорію.
Уперше ж під назвою “Езоп” - і як героїчну комедію - ми знаємо постановку Георгія Товстоногова у Ленінградському БДТ. Тоді, за всім відомими причинами, театр показав у п’єсі про байкаря свою алегорію: про неможливі тоді напряму пошуки волі, про вибір совісті тощо. Нинішній час дозволяє нібито не ховати ці важливі проблеми за текстом, але коломийчани звертаються до нас так само не “в лоб”, не мітингово, а знову ж таки, через п’єсу, де монологи героїв дозволяють піднімати болючі й тепер для українців питання. Прагнення волі є природним прагненням людини. Совість так само має бути природною властивістю людини.
З колосників звисає синя драпіровка, перед початком дії вона перев’язана жовтою стрічкою. Кольори національного прапору українців ніби натякають: будьте уважні, це все для вас. Притаманній античній п’єсі хор виступає в гуцульських кептариках і з характерними для гуцулів музичними інструментами. Далі з’ясовується, що, власне, окремого хору немає, це актори, що грають персонажів, вийшли в якості хору.
Розпускається стрічечка, драпіровка виявляється блакитною завісою на все дзеркало сцени, і персонажі п’єси починають творити з цією завісою чудернацькі речі: це і декорації, і реквізит, і ще безліч прийомів використання. Герої п’єси то опиняються перед завісою, то виступають з неї немов стародавні статуї, ведучи діалог з акторами, що перед завісою. Щоправда, у деякі моменти дійство аж занадто нагадувало… театр перед мікрофоном. Не вистачало облич, очей, жестів.
Проблематика п’єси ніби й традиційна: любов і дружба, кохання й зрада, краса і потворність, щирість і корисливість… І все це багато ілюстроване езопівською мудрістю, езопівською мовою. В античному світі для людей вільних, але тих, що мали рабів, дивним здавалося прагненням раба отримати волю. Езоп (Роман Мардарій) готовий заплатити за це чим завгодно. Езоп навіть виглядає трохи наївним, коли його хазяїн не виконує обіцяного: Як? Ти ж дав слово!
Сумління, щирість, правдивість, гнавіть не завжди приємна для оточення, роблять цього раба шляхетнішим за високородного, але безвільного неробу Ксанфа (Богдан Базилевич), якому прийшла колись фантазія вважати себе філософом. І тепер він підтримує цей, як ми зараз говоримо, імідж, шляхом прямого плагіату - використовуючи мудрість свого раба.
Вистава йде в одну дію, але, як здалося майже усім глядачам, занадто… швидко. Актори якось бігцем пробігають усі важливі моменти стосунків між персонажами. Ми знаємо, наприклад, -бо на початку хор про це сповіщає, - що Клея, дружина Ксанфа (Анастасія Кузик), покохала кульгавого та горбатого Езопа. Але ми не встигаємо побачити цього. Складається враження, що на сцені не повноцінна вистава, а її стенограма. І таких недопоказаних моментів - безліч. Мелі - рабині Клеї (Олена Сердюк), на мій погляд, пощастило більше: їй вдається показати і своє кохання, і свої сподівання на одруження з господарем, і свої хитрощі для досягнення цього, і жорстоке розчарування, коли повертається Клея.
Не знаю, хто задав такий темп виставі, може, це задумка режисера, може, хвилювання фестивальне. Але театру варто переглянути мізансцени не у бік скорочення, а у бік більш повного розкриття характерів і ситуацій. У деяких місцях так і просяться паузи - могутній засіб дати глядачеві час і привід “зачепитися” за думку, порівняти її із своїми поглядами, задихнутися від щастя: це ж про мене, це ж про нас, це про Україну!
Перед Езопом, якого звинувачують у крадіжці священого посуду з храму, стоїть важкий вибір: приховати від народу те, що Ксанф відпустив його на волю й залишитися у рабстві, але живим. Або залишитися вільним - і прийняти кару за злочин, якого він не скоював. Нема потреби говорити, що Езоп - навіть не вагаючись! - вирішує померти вільним.
Дуже часто ми, на виправдання своїх вчинків, кажемо: “У мене не було вибору”. На виставі “Езоп” у виконанні коломиян можна укотре дійти висновку: вибір у нас є, завжди, просто він нам не завжди подобається…
Форум на канапі цього разу зібрав найбільш широку глядацьку аудиторію і відповідно більше було тих, хто висловив свої думки про виставу.
Марія Яценюк, викладач ЧНУ, пенсіонерка:
- Я прийшла спеціально на цю виставу, бо я родом з Коломиї, жила там до 18 років. Я жила на відстані 5 хвилин від театру і дивилася всі їхні постановки, добре знаю історію цього театру. Тобто ми з Коломийським театром - давні друзі… Мені дуже сподобалася сьогоднішня вистава і я хочу подарувати оцю картину з видом на Резиденцію колективу. Чому не театр? А от виростуть ваші діти, посилайте їх до нас вчитися…
Глядач Онищук зі Снятина:
- Буковина сусіди з Покуттям. Файно виступив Коломийський театр. Цікавий текст вистави. Щиро дякую акторам і організаторам фестивалю. Честь і хвала, що є таке свято мистецтва.
Марія Порчук, заступник міського голови Чернівців:
– Хочу зазначити перш за все організаторську роль Чернівецького театру: до кожного театру свій підхід. Про виставу. До кожної виставі підхід один. Коротко: віриш чи не віриш. У цій виставі, що ми побачили сьогодні, більше трагедії ніж комедії.
Григорій Заславець, журналіст:
- Я бачив на своєму віку, може кілька сотень вистав. Але так, як вони працювали з цим полотном - такого не бачив. Це варто віддати театру як належне - за новаторство.
Наталія Петрів, учителька із Заставни:
- Шедеврально! Молоді сучасні актори в сучасній постановці. Майдан у тексті. Це про нас.
Олександр Білоус, головний редактор інформаційного порталу «Факти»:
- 8-й день приніс таке активне обговорення, якого на цьому фестивалі ще не було. Зачепило.
Галина Матвіїшин, мистецтвознавець:
- Побудова на етнографічному - фірмовий знак Коломийському театрі. Вони й зараз цілком впоралися з цим, поєднавши сіртаки з коломийками. Вийшло файно.
Юрій Чорней, журналіст:
- Сьогодні 8-й вечір фестивалю. Ми багато чого подивилися і маємо з чим порівнювати.
2 вистави можна було б легко скоротити, не втративши зміст. У сьогоднішній виставі зміст дуже важливий. Є потенціал саме для розкриття змісту в акторів. Але… Ви кудись дуже поспішали. Може боялися, аби люди не знудилися. Деякі акценти не прозвучали. Може варто було б трохи продовжити виставу, щоби усе це прозвучало. У Івано-Франківського театру - та ж проблема. Можна робити глибше.
Ірина Вишневська, театрознавець, журналіст, голова альтернативного журі:
- Сьогодні, на мій погляд, головний герой Ксанф - Езоп загубився. Завіса, звісно цікава. Може це не вистава для фестивалю комедії.
Галина Канарська, театрознавець, перекладач (Львів):
- З режисером Нєвєдровим у мене перша зустріч. Чий це переклад? Таких русизмів давно не чула. Завіса - гарна вигадка.У першій сцені вона нагадує пісочний годинник, який відмірює нам час. Далі завіса починає дратувати: акторам не можна весь час ховатися. Ритм неправильний. Мудрість має бути у спокої. Езоп віддає свою любов, тут не можна поспішати. На швидкості це не спрацьовує. Не зовсім правильний вибір актрис. Клея інколи здається дурнуватим дівчиськом, незрозуміло, чому саме її покохав Езоп. Проблеми с костюмами жіночими. Відблискова тканина вбиває жінку. Вона вимагає бездоганної фігури. Запитання є до балетмейстера: кожний танцював як на 4-й день весілля. Боюся, що вкрадуть вашого актора, що грає Езопа. Дякую за виставу, але не за мову. Уже не час покладатися на солов’їв, треба самим зберігати мову.
Тетяна Логуш, президент Міжнародного благодійного фонду «Мистецька скарбниця», співзасновник літературного конкурсу «Коронація слова» (Київ):
- В античній Греції у театру не було декорацій. Акцент на пластику, акустику, акторську гру. Рельєфи через завісу збуджують емоції й фантазію. Гарне музичне доповнення. Байки в тексті вистави. Щодо костюмів жіночих… Тканина в грецькому хітоні має бути не такою цупкою, спадати вільно…
Лариса Недін, актриса театру і кіно, ведуча радіопрограм Національної радіокомпанії України:
- Вітаємо вас всіх на фестивалі. Відчувається молодечий запал, енергетика. Хоча погоджуюсь: забагато метушні. У завіси багато значень, потрібні трохи точніші акценти, не завжди спрацьовує. Езоп мав би бути по цей бік завіси. Харизматичний актор. Дівчатам: треба працювати над сценічною мовою. І це не тільки вимова, це й голос: тон, тембр, забарвлення. Особливий респект Ефіопу (Юрій Шамлюк). Часом він білш органічний, ніж Ксанф-Базилевич, у якого занадто багато рухів.
Ваш театр у русі, став на вірний шлях. Бажаю вам і далі вчитися й осягати свою професію. Означення «гуцульське» представлення - дуже точне.
Чернівецький глядач приготувався до свята. Навіть провальні вистави сприймають доброзичливо. Але на це не покладайтеся, працюйте!
Анна Липківська, театрознавець, театральний критик:
- Учора на вашому місці сиділи актори з Румунії. Абсолютно не порівнювані речі. У вашій виставі - високий моральний сенс. Це той сенс який прямував від античності до ХХ-го століття, коли написана п’єса - і вже до нашого ХХІ. Гострі й для нас проблеми. Практично кожному з акторів є над чим працювати. Кожний момент грався як головний, а це неправильно, варто якось визначати сенси глибші, у дійстві повинна бути амплітуда.
Я, звичайно, бачила експерименти із полотном. Але ви маєте право говорити про ексклюзив. Хоча часом гарна знахідка забовтується.
Чернівецький глядач сприймає однаково з ентузіазмом. Сьогодні чернівчани отримали ніби сатисфакцію за невдалі моменти попередніх вистав.
Вадим Сікорський, заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник Національного академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької (Львів):
- Я люблю цих людей. Хочу привітати, що ви приїхали на фестиваль, що вас так прийняли. Я не маю права, як режисер, судити іншого режисера. Бажаю вам надалі розвитку.
Валерій Нєвєдров, народний артист України, режисер-постановник вистави:
- Я вперше на такому фестивалі з обговоренням. І добре, коли кажуть правду. Дійсно, молодо-зелено. Та потенціал у трупи є. Вони всі дуже талановиті.
Юрій Марчак, директор Чернівецького облмуздраму, директор «Золотих оплесків»:
- Щиро вітаю колектив найближчого для нас театру. Глядач повинен сприймати, а у актора починається відлік само гризоти. Люблю цей театр, визнаю. Вірю - ми вдосконалюємося.
