Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича на своїй офіційній веб-сторінці відкрив новий розділ - “Легенди театру”.
2013 рік - знаменний в житті Коломийського театру. Колектив достойно зустрів свій 165-літній ювілей. Історія театру непроста, велична і, в той же час, - трагічна. Його неодноразово закривали, руйнували, відверто не помічали, замовчували, навмисно применшували його роль та значення. Його історія тісно вплетена в терновий вінок української культури та мистецтва. Періоди нападу на нашу культуру, спроби її знищення та нав’язування асиміляційних процесів співпадають з найбільш важкими та трагічними періодами Коломийського театру. І всякий раз він виживав, відроджувався та продовжував свою місію чесного та вірного служителя храму української Мельпомени. Завжди, в його історії, знаходилися люди, які підхоплювали естафету самовідданого і жертовного служіння українській театральній ідеї. Так було завжди!
Хтось відомий сучасникам, як то: актор театру і кіно, режисер Василь Симчич (ролі Захар Беркут - “Захар Беркут”, отець Мирон - “Білий птах з чорною ознакою” та інші); примадонна галицького театру Іванна Біберович; видатний режисер та актор Іван Біберович; організатор першого українського театру в Галичині Іван Озаркевич; видатні українські актори та режисери Володимир Блавацький та Микола Бенцаль; автор музики Гімну України Михайло Вербицький; знаменитий хореограф Ярослав Чуперчук; народний художник України Данило Нарбут та багато інших, які відомі широкому загалу. Проте, не всім відома їх роль в ствердженні Коломийського театру та їх значення та вплив на його розвиток. Поряд з цим, залишаються імена взагалі невідомі шанувальникам театрального мистецтва, або маловідомі, яких знає тільки вузьке коло дослідників історії театру. Це сталося в силу різних причин: десь замовчувало офіційне історикознавство, десь і невдячність сучасників, а десь і збіг обставин, невблаганний плин часу…
Наприклад, майже невідома постать Алоїса Ляйтнера… Це людина, яка створювала Коломийський театр разом з Іваном Озаркевичем, був режисером перших вистав театру. Так, член-кореспондент НАМ України, дослідник історії коломийського театру Ростислав Коломієць оцінюючи значення Івана Озаркевича для української культури робить висновок: “Так, як і слід ввести до культурного обігу українців ім`я Алоїса Ляйтнера, до якої нації б він не належав - німець? чех? - офіцера австрійської армії, який чудово володів українською мовою, організатора театральної справи у Коломиї, режисера і актора Коломийського театру”. А чи відомо, що саме Алоїсу Ляйтнеру належить перший в історії українського театру проект створення професійного театрального колективу - “Руський національний театр” (1850 р.)? А кому відомий Віктор Яншин? Саме за часів його художнього керівництва Коломийський театр здобув велике державне визнання - перемігши в 1954 році на Республіканському конкурсі-огляді професійних театрів. Пізніше, Віктор Яншин буде в числі організаторів Кримського українського музично-драматичного театру. А що відомо про драматурга, режисера та актора Ісидора Трембицького? Саме він відродив занепадаючи театральне життя в Коломиї. Вже за перший рік (1879) Коломийський театр очолюваний Трембицьким показав глядачам 20 прем’єрних вистав! Як вам така працездатність? А чи широко відомо постать Григорія Манька? Як же так? Це прима Харківської, а пізніше і Київської опери? Кінострічку Івана Кавалерідзе “Наталка Полтавка” 1936 року - пам’ятаєте? Роль Возного в ній виконав Григорій Манько. А під час другої світової війни він провідний актор Коломийського театру. А потім - еміграція на Захід… І ім’я Григорія Манька радянська історія театру стерла з своїх сторінок. Напевно, час пригадати? А чи відомо сучасному українському театралу ім’я Юрія Тодоріва - актора Коломийського театру? Чи знає хтось, як високо цінив його легендарний режисер, педагог Сергій Данченко? Після київських гастролей озарківчан Сергій Данченко сказав про Тодоріва, що це актор з яким можна творити Театр… Люди, які знали Данченка, до речі - скупого на похвалу та надзвичайно вимогливого до себе і оточуючих, - можуть зрозуміти, що стоїть за цими словами Маестро…
Перефразуємо відомий афоризм - театр, який не пам’ятає свого минулого, не знає своїх джерел - не достойний майбутнього. Створення сторінки “Легенди театру” - це скромна спроба нагадати сучасникам відомі імена і повернути незаслужено забуті. І не тільки!.. Це ще запрошення до дискусії, до діалогу всіх, кому небайдужа доля театру, кого цікавить його історія. Адміністрація інтернет-сайту, прес-служба Коломийського театру будуть щиро вдячні всім, хто висловить свою думку, зауваження, або доповнить наявну інформацію досі невідомим фактичним матеріалом.
Сторінка “Легенди театру” за посиланням http://teatr.kolomyya.org/legendy/
Прес-служба театру
