Робота є робота, або Як розсмішити зануду

Як нас у школі навчали вчителі: усіляка робота є почесною, коли вона є чесною. Чи ти спеціаліст з чистки септиків, чи спеціаліст з комп’ютерного програмного забезпечення, — уся ця робота для блага людей і достойна шани та поваги.

Новий час створив нові професії, чимало з них є небезпечними і невдячними. Як от “професія” кіллера.

Це, звісно, жарт. Але зовсім не жарт, що сучасне суспільство має потребу у …найманих убивцях, “фахівцях” своєї справи.

Вистава Коломийського драмтеатру “Контракт, або Кіллер та зануда”, прем’єра якої відбулася нещодавно, це сторінка з життя найманого вбивці.

Коротка фабула наступна.

Кіллер підписав контракт із замовником про ліквідацію якоїсь важливої політичної фігури. З цією метою кіллер (артист Петро Чичук) винайняв кімнату в готелів з видом на проспект, по якому у певну годину просуватиметься екскорт з потенційною жертвою. Він ретельно підготував снайперську рушницю. Все, здавалося б, ішло за графіком, залишилося декілька годин почекати до моменту, коли робота мала бути доконана.

Але вийшла халепа: свої претензії на готельну кімнату зненацька заявив інший суб’єкт, котрий, як виявилося, замовив її раніше. Готельний служник (артист Віталій Сичевський) безрезультатно намагається виправити ситуацію. Йдеться вже навіть про те, кому з двох клієнтів саме ця кімната потрібна найбільше.

Випадковий клієнт (арт. Роман Мардарій) винайняв кімнату для зустрічі зі своєю дружиною, яка безбожно йому зраджує з лікарем-психіатром (арт. Богдан Базилевич). Від розпачу цей рогоносець-невдаха намагається повіситися у ванній кімнаті, але спроба ганебно провалилася.

Любовний трикутник кумедно закручується, кожен відстоює свою правду і свої права. Кіллер мимоволі потрапляє в поле неймовірної напруги і… завалює всю свою роботу.

Режисер-постановник вистави Андрій Луценко. У виставі два акторські дебюти: Ігоря Воробйова та Катерини Юрковської. Дебюти дуже вдалі й цьому підтвердження — глядацькі оплески.

Актори тонко відтворили атмосферу суто французької комедії з її незмінним персонажем — коханцем-невдахою, до того ж — украй занудливим типажем.

Режисерові й акторам вдалося розсмішити різнонастроєву публіку, навіть патологічних зануд і невдах. Таке трапляється рідко, особливо “у такий тяжкий для держави час”, як висловився один зануда — знайомий автора цих рядків.