НАРБУТ

Данило Георгійович

(9 (22).01.1916 – 2.03.1998 р.р.)

 

Народився в м. Санкт-Петербурзі (Росія). Помер в м. Черкаси. Видатний український художник театру, живописець. Син художника-графіка Георгія Нарбута. Народний художник України (1994), лауреат Шевченківської премії (1996). 

Данило Георгійович Нарбут народився в родині художника-графіка Георгія Івановича Нарбута (автора тризуба – Малого гербу України). Коли Георгій Нарбут помер, Данилові було лише 4 роки. Серед вихователів-опікунів були художник-графік, що захоплювався етнографією, Антон Середа і особливо великий митець колорист Федір Кричевський. Від вчителів Данило взяв багато, і все ж обрав свій самобутній шлях театрального декоратора.

Від 14 років Данило Нарбут працював у декоративній майстерні Київського оперного театру, де навчався у Олександра Хвостенко-Хвостова, С. Евенбаха, В. Ленерта.

1933 театр направив Нарбута у Ленінград на 3-річні курси театральних художників при Всеросійській Академії мистецтв.

Від 1935 року працював у Київському театрі опери та балету.

1936 року репресований. Після 2 років ув’язнення на Біломорканалі та звільнення працював у театрах російських міст Єйська та Златоуста.

У 1939 році пішов добровольцем на Фінський фронт. Учасник Другої світової війни. Потрапив в оточення, перебував в окупації.

Працював в Українському окружному театрі в Коломиї (1942—44). Оформив вистави: «Огні Іванової ночі» Г. Зудермана, «Казка старого млина» С. Черкасенка, «Серед бурі» Б. Грінченка, «Циганський барон» Й. Штрауса, «Лимерівна» П. Мирного, «Батурин» Л. Лісевича та інші. Всі вистави стали знаковими для Коломийського театру. Зокрема, в статті колишнього диригента Українського окружного театру в Коломиї Юрія Плевако-Оранського «Обрамлення століття» згадується успіх Данила Нарбута, як художника – сценографа вистави «Казка старого млина» С. Черкасенка. Так, зазначається, що «оплесками стверджений був великий успіх, теж інших епізодів вистави. Дружнім «браво» і викликами диригента вітала публіка музику 3-ї дії. Але насамперед буря оплесків зірвалась на залі зараз же по першому відслоненні куртини. Цю бурю викликала декорація-віньєта з чортиків, символ психічного стану Вагнера (герой вистави – ред.) («… яка тут ніч в душі моїй!»), а може, й похмурої приреченості в самій ідеї драми. Вистава не могла початись, поки не вийшов на авансцену Нарбут та не задовольнив глядачів своїм поклоном». Напевно, унікальна ситуація, коли глядачі побачивши декорації фактично зупиняють хід прем’єрної вистави – вимагаючи побачити та подякувати їх автору – художнику – сценографу! Данило Нарбут продовжив співпрацю з Коломийським театром і після війни. Зокрема, він виступив сценографом вистави «Лісова пісня» Л. Українки.

У повоєнні роки оформляв спектаклі у театрах України, від 1961 року — головний художник Івано-Франківського, від 1965-го — Черкаського українських музично-драматичних театрів.

У 1996—97 роках у багатьох областях України пройшли виставки його робіт. На суд глядачів були виставлені картини із серій: «На Черкаському базарі» та «Мої друзі, мої вчителі».

В основі творчості Данила Нарбута — переважно етнографічні мотиви й українські історичні сюжети. Шевченківську премію художник отримав за портретні серії «Сподвижники Б. Хмельницького», «Гетьмани України», а також за філософсько-історичне полотно «Страшний суд», чуттєві й високохудожні картини «Вибори кошового» та «Покрова Богородиці».

У 1998 році Нарбут Данило Георгійович посмертно нагороджений пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня «за неоціненний вклад митця у відродження духовності України, визнаний авторитет в сценічно-декоративному мистецтві, вагому культурну спадщину видатного майстра пензля для нащадків багатьох поколінь Черкащини, який був взірцем патріотичного ставлення до рідного міста», ставши при цьому почесним громадянином цього міста.

У Черкаському художньому музеї створено «Нарбутову світлицю», яка не лише знайомить зі зразками творчості митця, а й знайомить з його життєписом. У Черкаському обласному краєзнавчому музеї, на 4 поверсі, виставлено роботи Нарбута з серій «Черкаський базар», «Гетьмани України» та «Квіти України».

 

Серед вистав, оформлених Данилом Нарбутом:

 

в Коломиї:

«Огні Іванової ночі» Г. Зудермана,

«Казка старого млина» С. Черкасенка,

«Серед бурі» Б. Грінченка,

«Циганський барон» Й. Штрауса,

«Лимерівна» П. Мирного,

«Батурин» Л. Лісевича

 

в Івано-Франківську:

«У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської (1963);

«Маруся Богуславка» Михайла Старицього (1964);

«Правда і кривда» Михайла Стельмаха (1965);

 

в Черкасах:

«Ярослав Мудрий» Івана Кочерги (1960);

«Пізня любов» Олександра Островського (1965);

«Сорочинський ярмарок» за Миколою Гоголем (1968);

«Ніч під Івана Купала» (1970).

 

Живопис із серії «Гетьмани України» (1992—95):

Дмитро Вишневецький (Байда), Кшиштоф Косинський, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Петро Калнишевський.

 

Картини:

«Вибори кошового» (1993), «Страшний суд» (1994), «Покрова Богородиці» (1995).