МАНЬКО
Григорій Єрофійович
(30.11.1885 – 1975 р.р.)
Народився в селі Підлипне ( Підліпне ), нині Конотопського району Сумської області. Помер і похований в м. Торонто (Канада). Видатний український артист опери ( баритон) , концертний співак і педагог. Заслужений артист УРСР ( 1936)
Григорій Манько у 1913-15 навчався співу в Єкатеринодарській консерваторії ( клас М. Майні ) , в 1917-20 - в Майкопі ( у Миколаєва , приватно ) . З 1907 співав у Петербурзі ( Українська пересувна трупа ) , пізніше в Українському. музично – драматичному театрі, трупах О. Суслова , І. Сагайдачного та ін, в оперних театрах Харкова ( 1925 -28) , Києва ( 1935-42) . Брав участь у Декаді української літератури і мистецтва в Москві ( 1936 р.). Партії : Іван Карась ( ” Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського ) , Микола ( “Наталка Полтавка ” М. Лисенка ) , Остап ( “Тарас Бульба” М. Лисенка ) , Князь Ігор ( одноім. опера А. Бородіна ) , Тугар Вовк ( “Золотий обруч ” Б. Лятошинського ) ; Валентин ( “Фауст” Ш. Гуно ) , Ескамільйо ( “Кармен” Ж. Бізе ) , Амонасро ( ” Аїда ” Дж. Верді) , Скарпіа ( ” Тоска” Дж. Пуччіні ) , Тоніо ( ” Паяци ” Р. Леонкавалло ). В 1936 році знявся в ролі Возного у відомому кінофільмі «Наталка Полтавка» (режисер Іван Кавалерідзе, кіностудія «Українафільм»). В 1939 р. Григорій Манько та Михайло Донець здійснили запис на грамплатівку дуету Возного та Виборного з опери М.Лисенка “Наталка Полтавка” (редакція В.Йориша), який увійшов до «Золотого фонду» української музичної культури.
В 1942 – 1944 р.р. – артист Українського окружного театру в Коломиї. З великим захопленням публіка приймає його роботи: Карася (опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Возного (опера «Наталка Полтавка» І. Котляревського), Гната («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Цибулі (народна оперета «Сорочинський ярмарок» М. Старицького (за М. Гоголем), Халяви (фантастична оперета «Вій» М. Кропивницького (за М. Гоголем), Зупана (опера «Циганський барон» Й. Штрауса), Маркіз Анрі де Корневіль (комічна опера «Корневільські дзвони» Р. Планкєтта) та інших. Григорій Манько бере активну участь в концертних програмах. Зокрема, 20, 21 листопада 1943 року відбулися концертні програми «Великий концерт», а 8, 9 січня 1944 р. концерти «Різдвяна ревія», в яких прийняв участь Григорій Манько – «корифей української сцени, відомий всій українській публіці», - як писала про нього газета «Львівські вісті». В публікації зазначено, що «його ролі – це Виборний, Карась, Амонасро в Аіді, Ескамілльо в Кармен, Гнат в Назарі Стодолі і т. д.». 9 грудня 1943 року в «Львівських вістях» в рецензії на виставу театру «Нові сили – нові вражіння: «Запорожець за Дунаєм» на сцені Коломийського Театру» було зазначено: «Виступ Карася п. Г. Манько – вітає публіка рясними оплесками… Його гра від самого початку до кінця створює направду душевний пир для глядачів. У голосі, грі, характеризації, нічого зайвого, нічого переборщевого, чи недотягненого. Г. Манько створив досконалий тип українського безжурного хороброго козака… В перервах ідемо за куліси. Зустрічаємо п. Манько в оточенні цілого гурту коломийських чільніших громадян. Довідуємось бодай кілька дат з його життя. Він працює вже 34 роки на сцені. З притиском підкреслює, що працює тільки на українській сцені. З 1925 року працює актором Київської опери». В 1944 році Григорій Манько емігрує за кордон.
У 1945-49 виступав у Німеччині , де організував спільно з артистом І. Тагаєва Український музично - драматичний театр “Ренесанс”. З 1950 жив у Торонто , де в 1951 організував Український народний театр, яким керував до 1966. З 1946 вів приватну педагогічну діяльність.
Акторські роботи в кіно Григорія Манько:
Возний – «Наталка Полтавка» (кіностудія «Українафільм», режисер І. Кавалерідзе, 1936 р.)
Записи:
Дует Возного та Виборного з опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка (виконують Григорій Манько та Михайло Донець, редакція В. Йориша) (1939 р.)