Коломия стала першим містом, де відбулися вистави першого гастрольного турне першого професіонального театру товариства “Руська бесіда. Гастролі відкрились виставою драми за інсценізації повісті Григорія Квітки-Основ’яненка “Маруся” з Теофілею Бачинською у головній ролі. Цією виставою 29 березня 1864 року у приміщенні Народного дому у Львові відбулось відкриття діяльності цього театру в Галичині.

У Коломиї розгортає свою діяльність “Перше літературно-драматичне товариство імені Г.Квітки-Основ’яненка”. Організатором і художнім керівником цього напівпрофесійного товариства був колишній актор театру “Руська бесіда”, драматург Ісидор Трембицький (1847 - 1924), який сам і ставив усі вистави. Варто у цьому зв’язку зупинитись на постаті уродженця Станіславова Ісидора Трембицького, у 1870 - 1873 роках актора-коміка театру “Руська бесіда” за часів керівництва ним Антоном Моленцьким. Це був плідний драматург, автор 40 драматичних творів, визнаємо, різної мистецької вартості, 32 з яких вийшли друком у видавництві Михайла Білоуса у Коломиї. У 1878 - 1880 роках він редагував коломийський літературного-мистецький двотижневик “Весна”, де друкував, поруч зі своїми, і драматичні твори інших галицьких письменників, серед них таку сценічно виграшну річ, як “народна штука з піснями” “Сатана”. 1879 року Трембицький опублікував окремою книгою свою п’єсу “Облога Плевни”, де зображував воєнні події в Болгарії. Не виключено, що він є автором першого драматичного твору, одноактівки про Тараса Шевченка, яка, щоправда, так і не побачила сцени… Першою виставою, якою відкрилося “Товариство імені Г.Квітки-Основ’яненка” була “Наталка Полтавка”. Цього разу коломияни заграли “Наталку Полтавку” Івана Котляревського.

“Перше літературно-драматичне товариство імені Г.Квітки-Основ’яненка” опублікувало свій статут, за яким, зокрема, зобов’язувалося показувати коломиянам вистави не менше одного разу на місяць.

Тільки протягом року “Першим літературно-драматичним товариством імені Г.Квітки-Основ’яненка” було показано понад двадцять прем’єрних вистав. Серед них, окрім згадуваних, “Маруся” за повістю Квітки-Основ’яненка, “Ольга” Яблоновського, “Бондарівна” Заревича, “На св. Андрія” Трембицького, “Сватання на вечорницях” Янковського, інші одноактні комедії та водевілі, значною мірою переробки з німецької та французької літератури, запозичені з репертуару “Руської бесіди”…

Колишній директор театру “Руська бесіда” Іван Біберович і примадонна театру Іванна Біберович оселилися у Коломиї. Відомо, що вони полишили професійну театральну діяльність, проте активно сприяли розвитку театру у місті Коломиї.

Започатковуючи перший український оперний сезон, тодішній директор “Руської бесіди” Йосип Стадник ставить у Коломиї оперу Жоржа Бізе “Кармен” (у перекладі В.Шурата і Ст.Чарнецького).

У Коломиї у друкарні Михайла Білоуса було надруковано книжку “Історія основання і розвою Русько-народного театру в Галичині”, автором якої був актор театру товариства “Руська бесіда” Тит Гембицький.

Натомість Коломия, єдина у тодішній галицькій Україні, мала свого часу власну “Бібліотеку театральну”, яку видавала “печатня” Михайла Білоуса і у якій до 1905 року було видано 17 театральних творів. Починаючи від інтермедій шкільного театру - “Іцко - сват”, театралізованих обрядів народної творчості - “На св. Андрія”, і народних легенд - “Святий Николай”, і закінчуючи актуальною одноактівкою “Комедія з российско-японской війни”… Більше того, у Коломиї року 1905-го у тій же “печатні” Михайла Білоуса був видрукований перший в Україні театральний навчальний посібник - “Поученіє о театральних представленнях” Генрика Полянського. У вступі до посібника автор вказує, що взявся до пера “не з охоти до писання, а тільки хотячи прислужитися заінтересованим”, бо “у новіших часах наші міщани і селяни полюбили собі давати театральні представлення”, у той час, як “їм недостає поучення і підготови для театральних вистав, основи й мети тих вистав і знання, як до них братися і як їх вивчати”. У кожному з десяти розділів цього посібника автор, судячи з усього добре ознайомлений з класичною і сучасною драматургією, дає роз’яснення щодо виховної ролі театру, театральної етики, поділу акторів на відповідні амплуа тощо.