В кожного з нас на певному етапі життя з’являються люди, які стають близькими нам, тому що підтримали, допомогли в скрутні часи наших поневірянь. І хоч ви не були знайомі з ними з дитинства, і вас не пов’язують родинні зв’язки, але ви відчуваєте певне братерство «не по крові, а по духу».
Таким для мене був Зіновій Васильович Симчич, мій театральний «хресний батько».
Він пішов від нас 23 березня 2021 року.
В інституті, вивчаючи історію театру, я мимоволі захоплювався історіями легендарних творців: чи то театру «Березіль» Курбаса, чи акторською студією Михайла Чехова. Їхнім відношенням не тільки до професії, а і до життя.
Я не очікував, що коли їхав працювати у свій перший театр в Коломиї, в «меку» театрального мистецтва і музики, зустріну одного з «інтелігентів» того театру, яким захоплювався.
В гримерці моє місце було біля Зіновія Васильовича. Біля його дзеркала постійно лежали книжки і шахи. І це було завжди на контрасті, коли з одного боку гримерки збиралася компанія пограти в карти, таке собі «казіно», а з іншого боку Зіновій Васильович розставляв фігури і ми грали в шахи. Ясне діло - я завжди програвав. І все це під наші філософські розмови. Домашнє вино, камін, розмови про Миколайчука, Еміля Лотяну, Вампілова. Поїздки в місце «сили» Березів.
Він-один з небагатьох, хто вірив в нас молодих і завжди, при будь яких обставинах, погоджувався на будь-яку авантюру. Готовий був прийти в будь-який час на репетицію і бути до ночі чи до ранку, головне-до кінця. Завжди відстоював нас і робив все, аби ми могли реалізувати себе в театрі. І це була не просто підтримка, це була своя філософія - створити щось справжнє, коли душа говорить і немає ніякого притворства, як на сповіді. Бути чесним і справжнім. Повірте, зустріти таких людей-безцінно.
Сьогодні сороковий день. І не дарма так співпало, що разом з Святим Воскресінням Христовим, ви закінчуєте своє земне митарство. Нехай спочине ваша душа в мирі і благодаті Всевишнього. І ви знайдете те, чого завжди шукали.
p.s Все ж таки буде не вистачати, що тепер ніхто мені так не скаже: «Ну що, філософ? Розказуй …»
Дякую, що були в моєму житті.
Зіновій Васильович Симчич
30.03.1948 - 23.03.2021
