До 180-річчя з дня народження Марка Кропивницького. Рідкісна світлина батька українського театру

До 180-річчя з дня народження Марка Кропивницького

Засновник українського професійного театру, режисер, драматург і актор Марко Кропивницький, 180-річчя від дня народження якого відзначається у 2020 році, спричинив величезний вплив на розвиток галицько-українського драматичного театру. Він особисто був знайомий з багатьма галицькими акторами і театральними діячами, з якими запізнався у часі свого кількамісячного перебування у Галичині у 1875 році, а також підтримував творчі контакти протягом свого життя. Засвідчують це його листи і подаровані світлини, одна з яких зберігається серед документів уцілілої частини архіву артистичного подружжя Івана та Іванни Біберовичів¹. Як показало наше дослідження, цей фотопортрет видатного українського театрального діяча дійсно є рідкісним (ймовірно, уцілілим у єдиному примірнику).

Портрет М. Кропивницького виконаний у петербурзькому фотоательє Н. Ануфрієва. На звороті – дарчий автограф корифея української сцени: «Шановній пані Биберовичовій видъ Марка Кропивницкого. СПб [Санкт-Петербург], 16 генваря 1887 р.» Пошкоджена поверхня і пошматований цвяшками (для кріплення на стіні) верх світлини засвідчують її довголітні гастрольні мандри з примадонною Руського народного театру, для котрої портрет «батька українського театру» був майже іконою.

Познайомилася юна актриса Ляновська (ранній сценічний псевдонім Іванни Біберович, уродженої Коралевич) з Марком Кропивницьким у 1875 році під час його піврічної роботи режисером у трупі Руського народного театру, очолюваного тоді Теофілою Романович. Властиво, нам невідомо чи й привернула чимось до себе Іванна його увагу, оскільки на театральному кону вона у тому році робила ще лише перші кроки, залучаючись переважно до масових сцен і до виконання дрібних ролей у виставах. Описуючи у своїх мемуарах «За тридцять п’ять літ» враження від короткочасної праці у галицькому театрі, Марко Кропивницький зі симпатією згадує лише її старшого брата – актора Михайла Коралевича: «межи тамтешніми артистами зустрів я скількохсь академіків, які ради діла ладні були навіть самі поміст на кону замітати…Гродський, Королевич, Витушинський…».

Пізніше засновники і керівники Руського народного театру ще кілька разів ініціювали приїзд М. Кропивницького до Галичини й провадили з ним із цього приводу переговори, однак більше він на Наддністрянщину прибути не зміг. Натомість прийшли на галицьку сцену його драматичні шедеври. Першим твором М. Кропивницького, поставленим на сцені Руського народного театру, стала драма «Глитай, або ж Павук» (йшла під назвою «Глитай»), прем’єра якої відбулася у Станиславові (тепер Івано-Франківськ) 3 жовтня (н. ст.) 1885 року на бенефіс Іванни Біберович, котра виконала роль Олени. Дякуючи галицьким артистам за виставу його п’єси у листі до режисера театру І. Гриневецького з Ростова-на-Дону від 9 (21 н. ст.) жовтня 1885 року, автор адресував бенефісантці такі слова: «(…) ще більш я вдячний пані Біберовичовій за те, що вона зволила оказати таку любу честь моїй творі, що занотувала перше представлення «Глитая» у Галичині своїм бенефісом». Зауважимо також, що керівники Руського народного театру І. Біберович та І. Гриневецький, готуючи прем’єру драми «Глитай», мали намір запросити М. Кропивницького, М. Заньковецьку та М. Садовського на гостинні виступи до свого театру під час осінніх гастролей у Львові. Цю новину навіть поширили галицькі часописи, однак візит високих гостей не відбувся.

Другою на сцену Руського народного театру вступила «шутка-оперетка» «Пошились у дурні», яка уперше і з добрим сприйняттям публікою була відіграна у Львові 29 листопада (11 грудня н. ст.) 1886 року, в один вечір з «Назаром Стодолею» Т. Шевченка і знову ж на бенефіс І. Біберович. Дата «16 січня 1887 року» (за старим стилем) на світлині дозволяє нам з’ясувати обставини, за яких вона була подарована артистці. Очевидно, отримавши звістку про успіх у Галичині вистави другої своєї п’єси, М. Кропивницький також надіслав свою подяку театрові, а для Іванни Біберович, яка власним мистецьким авторитетом сприяла популярності його драматичних творів на галицькій сцені, переслав на знак вдячності і поваги свій фотопортрет з дарчим надписом.

Січневі дні 1887 року були часом тріумфу українського театру у Петербурзі. 13 січня столична публіка уперше дивилася «Пошились у дурні», 14 січня відбулася вистава «Наталки Полтавки» І. Котляревського, від 15 до 17 січня вистав не було, а 18 січня² повторювалася вистава «Наталки Полтавки». Саме у ті дні короткого перепочинку у напруженій режисерській, акторській та організаторській роботі М. Кропивницький відшукав час подякувати своїм галицьким побратимам за постановку його твору, роботу над яким він розпочав якраз під час свого короткочасного побуту у Галичині. Про існування супровідного листа до світлини можемо здогадуватися зі змісту поміщеної у львівському часописі «Діло» за 24 січня (5 лютого н. ст.) 1887 року новини: «Український театр М. Кропивницького відограє сими днями в Петербурзі мелодраму Гушалевича «Підгоряни» з прекрасною музикою М. Вербицького». Інформацію про намір М. Кропивницького у столиці Російської імперії здійснити виставу переробленої ним для своєї сцени галицької мелодрами³ редакція часопису, мабуть, узяла з його листа. Слід відзначити, що про листування М. Кропивницького з галицькими колегами у тому часі мусимо говорити лише у припущеннях, оскільки цю безцінну творчу кореспонденцію не пощадило воєнне і революційне лихоліття: у роки першої світової війни у Львові згоріла більша частина театральної бібліотеки товариства «Руська бесіда» (засновника Руського народного театру), серед документів якої зберігалося й листування з драматургами, а у грудні 1917 року пожежа знищила разом із садибою на хуторі Затишок на Харківщині увесь театральний архів самого М. Кропивницького.

Зауважимо ще, що дослідникам історії українського театру відомі схожі зі збереженим у альбомі І. Біберович фотопортрети М. Кропивницького, виконані тоді ж і у тому самому інтер’єрі в ательє Н. Ануфрієва, проте в інших ракурсах. Серед них – широко знана і часто публікована світлина з портретом у повний зріст, подарована М. Заньковецькій із датою 16 лютого 1887 року, а також опублікований на другій сторінці книги А. Суворіна «Хохлы и хохлушки»фотопортрет М. Кропивницького (із газетою «Новое время», яку видавав А. Суворін, у правій руці). Відзначимо також, що проведені дослідження іконографічних матеріалів у фондах Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України таМузею театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві дублікатів цього фотопортрету М. Кропивницького не виявили.

Унікальна світлина-портрет видатного майстра української сцени є для нас промовистим свідченням мистецького діалогу театральних діячів Наддніпрянщини і Галичини в кінці ХІХ століття.

Примітки:

¹ Іван Біберович (1854 – 1920) – український театральний діяч, актор і режисер, директор Руського народного театру у 1882-92 роках. Іванна Біберович (1858 – 1937) – українська драматична актриса. Після залишення професійної сцени сім’я Біберовичів від 1894 року замешкала у Коломиї, артисти поховані на старому коломийському міському цвинтарі «Монастирок».

²  Дати тут подано за старим стилем.

³ Мелодрама І. Гушалевича «Підгоряни» (у переробці М. Кропивницького) справді була у репертуарі трупи, однак під час зимових гастролей 1887 року у Петербурзі її вистава не відбулася через заборону царської цензури.

Ілюстрації:

1. Фотопортрет Марка Кропивницького, подарований Іванні Біберович. Санкт-Петербург, 1887 р.

2. Дарчий напис на звороті фотопортрету Марка Кропивницького, подарованого Іванні Біберович.

Богдан Волошинський,

член Національної спілки краєзнавців України

Заувага: Відповідно допостанови Верховної Ради України від 3 грудня 2019 р. №325-ІХ «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» у цьому році відзначаємо такі ювілейні дати життєвого шляху видатних українських театральних діячів:

22 травня - 180 років з дня народження Марка Кропивницького (1840-1910), режисера, драматурга, актора, засновника українського професійного театру;

29 вересня - 175 років з дня народження Івана Карпенка-Карого (справжнє прізвище - Тобілевич) (1845-1907), письменника, драматурга, актора, режисера;

14 грудня - 180 років з дня народження Михайла Старицького (1840-1904), письменника, драматурга, режисера, перекладача, культурного, громадського діяча.