У фільмі «Тільки Диво» оживають не лише казки, а й легенди.
Зіновій Симчич, син легендарного Василя Симчича, відомого за роллю Захара Беркута в однойменній стрічці, — в акторській команді нашого фільму.
Зіновій Васильович з Коломиї і вже самою лиш присутністю на майданчику привносить у знімальний процес західноукраїнськой колорит — говірку, карпатський дух та місцевий гумор.
Акторство у Зіновія Симчича в крові. А життєвий досвід підкреслює мудрий філософський образ героя, якого він грає у фільмі. Саме його лікар Флюс, звичайний сільський фельдшер, виступає тим добрим персонажем, який підтримує головних героїв, вселяє в них надію на краще і віру у всеперемагаючу силу любові.
«Акторство у мене в генах»
Я актор Коломийського театру ім. Івана Озаркевича. Але свого часу закінчив педінститут і 25 років працював викладачем скрипки. А по виході на пенсію пішов грати в театр, і вже з 2001 року я професійний актор. Однак довгий час, поки працював у музичній школі, паралельно грав у народному театрі.
Я з мистецької родини. Мій батько, Василь Симчич, зіграв у багатьох стрічках. Найвідоміші ролі — Захара Беркута в однойменній картині, священика у фільмі «Білий птах з чорною ознакою», також у картинах «Пропала грамота», «Потоп»… Так що акторство у мене в крові, на генному рівні.
Василь Симчич, легенда українського кінематографу, у фільмі “Захар Беркут”
Остання роль моя — Андронаті у виставі «У неділю рано зілля копала». Були й інші цікаві ролі за той час, що я працюю на сцені, — Шпак («Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка), Скупий (Ж.-Б.Мольєра), Герман Гольдкремер (Boa Constrictor) за І.Франком. На фестивалі у Миколаєві мене відзначили за кращу чоловічу роль. Мав ролі і в дитячому репертуарі (казкар у «Попелюшці» — ред.).
У 2012 році зіграв у кіно роль батька у фільмі Дмитра Сухолиткого-Собчука «Борода».
«Я такий по життю, як мій персонаж»
У проект «Тільки Диво» я потрапив абсолютно несподівано для себе. Мабуть, режисер мене побачила у якійсь дитячій виставі і після того запросила на проби. Але я радий, що так сталося.
Мій персонаж у нашому фільмі добрий, із гумором, має багато дітей. Мені здається, що я такий по життю. Певною мірою, можна навіть не грати, а прожити цю роль.
Як актор я покладаю великі сподівання на цю казку, тому що в теперішній ситуації в Україні хочеться чогось світлого. А як людині мені здається, що казка має бути весь час, діти повинні розуміти життя через казку.
Іноді можна почути думку, що нині, коли наша держава має період випробувань, не час для розважального жанру фентезі. Однак я не думаю, якщо на одному боці України біда, то біда має бути по всій країні. Ми повинні підтримувати наших співвітчизників і робити кожен свою справу, зокрема, кінематографісти — добре і мудре кіно для дітей.
Зіновій Симчич та Марія Тараненко, кадр із фільму “Тільки Диво”
Упродовж свого життя я завжди на свята був Святим Миколаєм — у дитячих колективах, музичній школі, народному театрі — робив приємне дітям. І вони мені вірили! Мої онуки навіть писали листи Миколаєві…
У дитинстві до нас у родину завжди приходив святий Миколай, і ми сподівалися, чекали, вірили в це. Мені здається, вірити треба завжди, і мені хотілося б, щоб діти після нашого фільму повірили у святого Миколая, у вищі сили, які приносять усім людям добро і радість.
