Афіша

Неділя, 26.11.17


13:00 - м.Коломия театр. Ірина та Ян Златопольські "Дерев’яне диво"

18:00 - м.Коломия театр ( Прем’єра ). за п'єсою Ольги Кобилянської "У неділю рано зілля копала" драматична легенда


Вакансії у театрі:
- художник-оформлювач;
- художник з освітлення;
- буфетник (кухар);
- машиніст сцени (підсобний робітник)

- начальник електроцеху

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

З Ніжина театр повернувся з нагородами

2017-11-14 14:15:07

У Чернівцях прощалися з видатним буковинцем Василем Селезінкою

2017-11-13 19:10:26

"Гуцульський рік" отримав диплом "Краща вистава" на фестивалі "Золоті оплески Буковини"

2017-11-02 10:05:28

Коломия історична. Перший театр у Галичині та залізниця через центр міста

2017-10-28 10:20:59

Своєю автентичністю та магічністю вразила чернівчан вистава "Гуцульський рік"

2017-10-26 17:45:25

Містерія "Гуцульський рік" одна з топових у продажу на фестивалі "Золоті оплески Буковини" 2017

2017-10-19 10:30:05

На "Подільській ляльці" у Вінниці коломияни покажуть виставу "Дерев’яне диво"

2017-10-07 10:05:45

IX “Коломийські представлення”. День шостий. “БІЛИЙ НІГЕР” (м.Ужгород). Оцінки експертів та фото-звіт

2017-09-16 11:45:00

Закарпатський обласний український музично-драматичний театр ім. бр. Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв (м. Ужгород)

за мотивами твору Карела ЧАПЕКА “ГОРДУБАЛ”

“БІЛИЙ НІГЕР”

(драма)

Режисер-постановник - Василь ШЕРШУН

Сценографія - Людмила БЕЛАЯ

Балетмейстер - Дмитро СНЬОЗИК

Музичне оформлення - Микола та Надія ПЕТРУНЬ

 Юрко Гордубал їде до Америки на заробітки. Дружина, маючи від Гордубала доньку Гадію, від Любаса – наймита Штефана вагітніє – і коли повертається через 8 років чоловік, щоб приховати факт, вбивають Гордубала.


ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ


Білий нігер”, мушу визнати, розчарував. Взагалі-то я люблю закарпатський театр, він здатен, на моє переконання, на більше.

Не зрозумів режисури, не чув багато з того, що говорили (чи шептали?)на сцені. Якісь суцільні драбини на сцені, призначення яких незрозуміле… Це таке собі “Украдене щастя” по-закарпатськи.


Відчувається перегук з “Украденим щастям”. Як на мене, ці драбини мали бути повішені по-іншому. Це кладки життя, які не можна переступити. А тут не зовсім зрозуміло… Актори – діти, з ними треба працювати.

Немає колориту, а мав би бути. Варто би вплести якісь народні ритуали, обряди. Навіщо там висів отой весільний символ? Відповіді я не отримала. Та вони молодці, що приїхали, показали свою виставу, а ми її побачили.


Таке враження, ніби ми побачили варіант “Украденого щастя”. Мені не вистачило психологічного обґрунтування. Скажімо, хіба наш герой, який повернувся з Америки, одразу нічого не помітив? Він повернувся додому і побачив, що тут зайвий, але чомусь пропускає це мимо і реагує аж коли йому люди кажуть. Це називається невизначення події, яка відбувається.

Це відбулося, і це треба відігравати. Інколи наш герой не хоче бачити правди, але його душевних метань з цього приводу явно недостатньо. І дружина героя така спокійна! Тут же таке відбувається, сім’я розбивається. Вона загнана, треба щось вирішувати… Але це не грається, тільки в тексті проходить. Тобто намічено все вірно, але не пропущено через сценічну дію.

А Штефан, у чому його драма? Виглядає, що йому добре, як є. Між ними справді виникло почуття, а його сватають до доньки… Як тепер бути? Це потребує вирішення. Роль дуже дієва, вимагає великого емоційного напруження. А актор грає невиразно: вийшов, зіграв – і знов пішов за куліси.

Актори надто спокійні, щоб за долі цих людей хотілося вболівати. Цікава сценографія, але вона також не грає, не відбувається образного тлумачення дії. Проте ці недопрацювання можна усунути.


Маю певні зауваження і до “Білого нігера”. Прекрасна драматургія. Та на сцені якесь сомнамбулічне існування. Актори грають упівсили, наче приховують свої емоції.

Незрозуміло: притча це чи драма? Чому Палагна весь час, від початку вистави до закінчення, така холодна? Чому так мало у виставі пристрастей? Чому актори працюють у напівстишених тонах? Не маю лише претензій до музичного оформлення вистави, воно доброякісне, продумане.

Окремо хотіла б звернути увагу на високу культуру ведучих. Мають колоритний вигляд, такий собі коломийський. Добре звучить фонова музика до кожної вистави, не дратує глядача, не відволікає. Ніби й дрібниці, проте також має значення. Якби ведучі оголошували, крім назви вистави, ще й прізвища автора, режисера, було б узагалі чудово.


Вистава є колоритна, як кажуть, місцева із закарпатською мовою, колористикою, гарним акторським ансамблем. І я вважаю, що коли приїжджають на фестивалі, то привозять із свого краю свою родзинку. І саме ця саґа десь перегукується, мабуть, із Франковим “Украденим щастям”. Але це ніби інша історія саме цього краю і тут по-іншому все складається.

Це є трагічний фінал любові. Але тут дуже простежується соціальна сторона, що перегукується дійсно із нашими днями, заробітками. Люди від’їжджають, заробляють, і потім проходить час вони повертаються, а сім’ї вже розбиті, діти вже теж інші. Тобто на розруху. І якраз вистава про це.

Мені дуже сподобався головний герой. Є актори, які грають не силою, а саме психологією героя. Усьому йому віриш, і це просто чудо мати у трупі такого актора. Всі грали достойно, але, як кажуть, “великому короблю — велике плавання”. То у нього головна роль і все зведено на нього. Через його долю розкрито інше.

Дякую усім за виставу. Велике спасибі режисерові. З кожним разом у нього пошуки становляться саме його краю. Він є дуже емоційний режисер і має велику фантазію. Добра і щастя їм!


Я знаю Ужгородський театр і всі його художні проблеми, які, протягом певного часу, залежали не від трупи, а від об’єктивних обставин. І я дуже пораділа від того, що я побачила таку виставу.

Знову ж таки гостра актуальність фестивальної афіші. Ми бачимо її в тому, що події, які відбувались колись, зараз актуальні і дуже зачіпають нас емоційно. Тому що зрозуміло про що ідеться: коли ти не можеш жити на своїй землі, не можеш дати раду тому, що немає роботи і т.д.,

Надзвичайно потужна вистава. Перш за все, головний виконавець - дуже потужний актор, який зумів через себе перенести цю трагедію. І в його особі таке узагальнення всіх заробітчан, які просто реально кладуть своє життя на те, щоб якось вижити у цьому світі.

Також надзвичайна сценографія cвоїм образом, тим що є справжня деревина. Це такий штрих, що воно є справжнє. І те, що ці драбини - от воно все у підвішеному стані, як це тремтливе житя, яке не може знайти основу, не може вкорінитися. Це як щось таке відірване, яке стремить до неба - до неба не дістанеш, а вже від землі відірвався. І от дуже талановито знайдений цей сценографічний образ такого стану Юрая, його родини і всієї країни.

Я думаю, що можна вітати театр із такою розробкою цієї теми. І ще хочу сказати, що надзвичайно атмосферним є цей колорит того краю, така розмова. Всі складові так спрацьовані, так все ладно скроєно, коли відчуваєш, що є вистава. Вони змогли з такої ніби простої побутової історії, бо є багато таких заробітчан, але вони змогли зробити узагальнення і піднятися до справжніх висот трагедії.        


Цікавий драматургічний матеріал, цікава вистава. Дуже інтелігентно актори зіграли. Окрім останніх сцен, коли була кульмінація: трішки пережала Поланя та трішки пафосу у поліцейських.

Актор чудово грав Юрая. Причому вони всі добре грали: і різноманітно, і з почуттям міри.

Ми розуміємо, що нюанси бувають тільки коли є десь середна. Коли ми ідемо вверх чи вниз, тобто на якісь крайні емоції, то зрозуміло, що там нюанси всі зникають. А тут всередині воно було дуже різноманітно, дуже цікаво, дуже добре вибудовано. Вони є дуже природні. Мені вони дуже сподобалось.

Tweet