Щось є символічне, навіть містичне, в тому, що перша прем’єра в новому 169-му театральному сезоні - дитяча вистава за книгою німецького письменника і драматурга Ульріха Хуба “Біля ковчега о восьмій”, постановку якої за власною інсценізацією здійснила дипломантка Київського Національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, артистка Коломийського театру Анастасія Кузик, зрозумілою для дітей мовою сценічної дії вводить діток в світ Біблійних історій.
Перша прем’єра в новому сезоні! Перша режисерська робота випускниці театрального вишу! 100-а за порядком вистава Коломийського театру з часу його новітнього відродження! І, найголовніше, Біблійна історія! Чи не забагато, здавалося б випадкових, збігів для першої, скромної студентської роботи?!
Але для добре обізнаного з діяльністю Коломийського театру глядача, це не стане ні випадковістю, ні несподіванкою. Адже театр з перших днів свого історичного відновлення став доброю творчою лабораторією для випускників театральних вишів України. Двічі Академія мистецтв України виступала засновником Мистецької акції “Мистецтво молодих”, у форматі Всеукраїнського театрального фестивалю “Коломийські представлення”, в програмі яких випускники театральних шкіл України мали можливість поруч із відомими і, навіть, знаменитими театральними трупами і корифеями сцени, шліфувати свою майстерність в творчій самореалізації. А окрім того, щороку на сцені нашого театру здійснюють свої сценічні пошуки і відкриття випускники провідних театральних шкіл України, створюючи і захищаючи свої дипломні роботи.
Напевно, батькам вже не раз доводилось відповідати допитливій малечі на запитання : Чи справді існує Бог? Чи чує він нас? Як людині будувати з ним стосунки? І хто насправді придумав всі ці правила? І ось перед вами весела, іронічна, дотепна і водночас зворушливаісторія про такі серйозні речі. Саме тому,вистава є доброю нагодою, щоб почати обговорювати з дитиною питання про існування Бога. Ульріхові Хубу вдалося так просто і невимушено, і в той же час так дохідливо і зрозуміло розповісти дітям про Творця, Всесвітній потоп і Ноїв ковчег.
В основі сюжету - невелика пригода трьох надзвичайно схожих, але зовсім різних пінгвінів, які розмірковують про Бога, відповідальність за власні вчинки. Це кумедне пташине тріо нудьгувало від одноманітності, як їм здавалося, оточення і буднів; сперечалося, сварилося, мирилося … майже так, як часто буває в дитячих компаніях. Так могло продовжуватись і надалі, якби не Всесвітній потоп і шанс врятуватися на Ноєвому ковчезі. Щоправда, цілком легально, тобто на запрошення голубки (офіційної представниці Ноя), зробити це можуть лише двоє, в той час, як доля третього пінгвіна повністю залежить від морального вибору друзів.
Водночас, подорож на Ноєвому ковчезі - це, як зазначила голубка, - “рятувальна акція, а не розважальний круїз!”, і для пінгвінів у чудернацьких шапочках вона стає справжнісінькою пригодою, протягом якої у них виникає чимало підстав замислитися над сутністю та вчинками не лише чужими, але і власними.
Дуже зрозумілою для дитини мовою гри, виставаставить важливі питання, відповіді на які кожен знайде самостійно у розмові з дорослими чи спілкуючись з іншими дітьми. Ця історія змушує малечу повірити у цінність дружби, задля якої друзі ризикують місцем на рятівному Ковчезі, і Божій любові, яка не знає ніяких обмежень.
Історія пінгвінів, які не послухалися, і, вдавшись до хитрощів задля порятунку друга, прибули на ковчег втрьох, показує, що стосунки з Богом будуються не на страху, а на любові. “Біля ковчега о восьмій” - це розповідь про дружбу, чесність та справжню любов.
Адже Бог - це і є Любов! Саме таку істину намагається донести до малечі автор книги і, сама ще юна, авторка інсценізації і режисерка вистави Анастасія Кузик, якій вдалось вибудувати сценічну історію так, що вона є гармонійним візуальним варіантом історії Ульріха Хуба.
Можливо, багато прискіпливих моментів могли б побачити в постановці авторитетні критики і театрознавці; можливо, не все так гладко складалося для творчої трупи в процесі підготовки; можливо не все вдалося так, як гадалося; але незаперечним є той факт, що малеча в абсолютній тишині спостерігала за дійством на сцені, знаходила найменший привід щоб порадами допомогти трьом друзям, які заплутались у хаосі надзвичайних обставин, охоче обмінювалась своїми судженнями при виході із зали, намагалась залишити собі фото з героями казки на згадку.
Про що це свідчить?
Про готовність наших юних глядачів до осягнення серйозних духовних тем, про бажання їх заглибитись у першооснови нашого буття і пошуку Істини. І, слава Богу, що юні режисери не шукають легших шляхів і тем і не бояться братися за такі серйозні речі.
Керівник літературно-драматургічної частини Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича, заслужений працівник культури України Ольга Руданець.
