Афіша


Вакансії у театрі:

- художник з освітлення,

- завідувач художньо-постановочної частини,

- адміністратор,

- машиніст сцени,

- водій автобуса.

 

Адреса театру: 78203, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, 7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441. 

Колективне бронювання за телефонами: 096 651 03 82, 099 198 57 70

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Озарківчани на фестивалі у Дніпрі

29 жовтня 2024 р.

«Тричі мені являлася любов…». Актори Коломийського театру потішили прем’єрою.

25 серпня 2024 р.

Артисти Коломийського та Херсонського театрів презентували спільну постановку

14 серпня 2024 р.

Понад 120 дітей Коломийщини взяли участь у районному святі до Дня захисту дітей

02 липня 2024 р.

ХІІІ Всеукраїнський театральний фестиваль «Коломийські представлення», присвячений 175-річчю театру

17 грудня 2023 р.

У Миколаєві назвали лауреатів Міжнародного театрального конкурсу Ноmo Ludens

12 жовтня 2021 р.

Озарківчани показали виставу "СТО ТИСЯЧ" у Ладижині

04 жовтня 2021 р.

Ада Роговцева на театральному фестивалі у Коломиї

24 вересня 2015 р.

Ідеального способу боротися з осінньою меланхолією ще не вигадали. Але коломийські театрали спробували перемогти її мистецтвом. Другий тиждень вересня Коломия приймала у себе 10 театрів із різних міст України та закордону. За сім днів сцена найдавнішого театру Покуття стала ареною контрастів: від класичної української опери “Наталка Полтавка” до польського мюзиклу “Спокуса”. Усе це - VII театральний фестиваль “Коломийські представлення”.

Закривала фестиваль опера-комедія “Анничка”, відтворена із фрагментів давнього переспіву “Наталки Полтавки” на галицький манір. Іван Франко писав, що це спроба подати галичанам Котляревського не в оригіналі, а в “підгірськім кептарі”. Саме з неї почався коломийський театр у далекому 1848 році. Кілька десятиліть коломияни мріяли відтворити її з уривків вистави Івана Озаркевича. Але хто з режисерів не брався - завершити не міг.

Безумовним фаворитами фестивалю стала моновистава Лариси Кадирової “Не плачте за мною ніколи” за однойменним оповіданням Марії Матіос, де народна артистка України перевтілилась у бабуню-гуцулку, яка філософськи підходить до смерті й, підсумовуючи своє життя, витягає із заготовленої труни свої пожитки й цікаві історії. Така собі карпатська еклектика, де не існує чіткої межі між щастям і розпачем, де смішне переплелось із трагічним. Одним імпровізованим реченням - “А скільки зараз наших хлопців ховають без труни!..” - Кадирова здирала посмішки з облич, а зал ще довго не міг прийти до тями.

Право відкривати фестиваль коломийський голова Ігор Слюзар заслужено передав герою України Аді Роговцевій. Щовечора зал вітав її стоячи, аплодисменти не вщухали, а вона скромно приймала загальний захват. Роговцева не лише відвідала усі вечірні вистави, а й дала майстер-клас для акторів коломийського театру.

Нагадаємо, що за часів Януковича Ада Роговцева немало натерпілась через тогочасного міністра Дмитра Табачника. Як зізналася сама акторка, після 36 років у театрі їй довелось покинути його стіни через непрості відносини із дружиною Табачника Тетяною Назаровою. Хоч у свої 70 з хвостиком актриса не претендувала на роль прими і навіть не збиралась конкурувати із молодою актрисою, та все ж стала скалкою в оці урядовця.

Під час початку війни на Донбасі Ада Роговцева якраз завершувала зніматись у російському серіалі й паралельно збирала кошти для українських військових. Цим викликала гнів кремлівських політиканів - її оголосили персоною нон-ґрата та завели на неї кримінальну справу.


- Пані Адо, не граючи на сцені, ви тиждень зривали овації в Коломиї. Вас це не дивує?

- Хм… Я ж і справді не так активно займаюсь театром, давно не маю головних ролей і в кіно. І часом задумуюсь: звідки таке сприйняття? А причиною, напевно, стало те, що я не тільки не відмовляюсь, а й сама напрошуюсь поїхати туди, де зараз важко, де ти потрібна, як ніколи раніше. Я ж уже немолода жінка - все таки 78 років! - а продовжую активно працювати через мистецтво із своїм народом. Крім того, пишу вірші, книги, записую спогади — є багато творчої роботи.

- Чи підтримуєте спілкування з російськими колегами?

- Ні, вони не можуть собі цього дозволити. Якщо підтримають мене в моєму баченні російсько-української війни, то їм буде ду-у-уже погано. З усіх лишилися тільки Женя Симонова та Оленка Коренєва. Деякий час озивалися Валентин Гафт і Армен Джигарханян, але недовго. Щоб не засікли й не шельмували за зв’язки з «бандерами». От із Коломиї везу додому горнятко із написом “Бандера” - щоб ніхто й не сумнівався (сміється).

- Чим вам запам’яталася фестивальна Коломия?

- Ну, по-перше, була Кадирова - а це свято доброти й життєвої мудрості. Не хотілося б зараз виділяти якісь театри, тому що не було так добре, як хотілося, але я впевнена, що наступного року будуть кращі вистави.

Театральна Коломия відбулась. Щовечора зала театру була переповнена. Насправді ж усі ми зараз потребуємо мистецтва, як ніколи раніше. А тут, знаєте, ще яка справа… Буває, приїздиш до міста і виникає запитання: нащо там той театр? І зал повний, і будівля красива - а воно пусте. Це як нові храми будують і їх треба намолити. Так от, коломийський театр - це намолене місце. І це тішить!

Джерело: Газета “Репортер”
Tweet