У третій день фестивалю “Вересневі самоцвіти” на кіровоградській сцені актори Коломийського театру ім. І. Озаркевича представили на осуд любителів мистецтва модерну комедію “Нічні розваги з молодим Козерогом”.
Вистава “Нічні розваги з молодим Козерогом” поставлена за п’єсою О. Галіна “Сирена та Вікторія” досвідченим режисером Сергієм Кузиком. У театральній програмі жанр вистави зазначений як комедія, але якась дивна комедія вийшла у коломийчан! Під час вистави зал здригався гомеричним реготом, але в кінці хотілося плакати навзрид. Такий собі сміх крізь істеричні сльози.
Після вистави особисто мені взагалі хотілося втекти подалі від побаченого і ніколи-ніколи більше не повертатись. Ні, зовсім не через виставу чи гру акторів, а тому що стало страшно.
Сюжет важко назвати захоплюючим чи оригінальним – ж такими історіями наповнена сучасна література, драматургія, кінематограф. Дві жінки бальзаківського віку щосили намагаються втекти від своєї самотності у власно створений і захищений світ. А потім одна із них вирішила скористатися послугами чоловіка за викликом – Козерога.
Сирена, жінка з тяжким, бідним і неблагополучним дитинством, де свого часу не отримала належної підтримки і любові від матері, заховалася у світі достатку і алкоголю. Ця вульгарна малоосвічена блондинка – багачка-невдаха, маргінал. Вона абсолютно самотня і чужа для світу. Вишуканий аристократизм верхівки їй незрозумілий, хоч вона має можливість осісти в цьому світі. А базарний світ, з якого починала свою кар’єру, жінка вже переросла. Тому залишається тільки Ашот, який її періодично лупцює, репетитор Віка, що не надто прагне подружитись зі своєю алкогольнозалежною ученицею, і домашній бар, котрий завжди поруч.
Віка – доктор філологічних наук, яка міцно загрузла у світі книжок та фантазій. Гарна, струнка, розумна, начитана і в то й же час наївна і смішна, вона справляє враження 16-річного дівчиська, яка не може усвідомити чого вона насправді варта. Філологиня абсолютно відірвана від реальності і в той же час чаруюче-мила. Побиваючись за чоловіком, який її покинув, щойно отримав посаду в міністерстві, вона не втрачає віру у щире кохання.
Ці жінки ніколи б не опинилися разом за одним столом, якби Вікторії з її вченими ступенями не треба було заробляти на життя репетиторством. Сирені ж більше треба був друг, ніж репетитор. Але перебирати не доводилось, тому ввечері Сирені доводилося ще й кляті англійські дієслова, а не тільки “Мадеру” хиляти.
Отак дві абсолютно різні жінки стали частиною одного світу, де в кожного своя самотність. Бажаючи розбавити самоту подруги, Сирена викликала за оголошенням “молодого Козерога”, який здійснив би всі фантазії Вікторії. Ну і її заодно. Але волею випадку вони отримали не здійснення секс-фантазій, а професора-астронома який підробляє підстриганням собак. Шалений сміх у глядачів викликала двозначна ситуація, в яку потрапила ця трійця. Адже скромний професор-перукар довго не міг зрозуміти, що від нього хоче шалена п’яна блондинка. А обидві панянки, у свою чергу, сприймали всі його слова, як прозорі натяки на спільний бурхливий вечір…
Доки герої з’ясовували хто є хто, Віка-філолог і Костянтин-астроном-кінолог-перукар встигли якось непомітно один для одного закохатися. Навіть спромоглися зізнатися у цих почуттях. Здається, ось тобі щастя. Два інтелігенти знайшли один одного у галактиці. Все, “хеппі енд” близько. Костянтин і його юний асистент навіть обіцяли назвати ім’ям прекрасної Вікторії нововідкриту зірку за те, що Віка погодувала їх рибною юшкою. Але, мабуть, в галактиці щось пішло не так: науковець передумав називати зірку в честь коханої жінки. Мало того, він злякався стосунків й любові і пішов назад у свій самотній зірково-собачий світ. А дівчата залишилися далі вчити дієслово бути англійською.
Оте Сиренене “я була, я буду, я є”, що прозвучало вкінці вистави, звучало якось незрозуміло: чи то стверджувально, чи то запитально, чи то оклично. Глядачам хотілося вірити в ті слова. Але чомусь зовсім не вірилось. Чомусь цим дівчатам режисер не залишив жодної надії на щастя. Пригода з молодим Козерогом не змінила їх самотні світи. Мало того, вона навіть закрила їх у безвиході самоти.
Не зважаючи на не голлівудську розв’язку історії кохання, близько двох годин зал щиро сміявся, плескав і особливо захоплювався грою експресивної Сирени у виконанні Мар’яни Іванович. Актриса протягом спектаклю дарувала глядачам життєву енергію і надію на те, що ще не все втрачено.
Але кінець вийшов якийсь абсолютно непереконливий. Ну не повірилось чомусь в оптимістичні викрики Сирени на фоні абсолютно розбитої Вікторії. Хтось з глядачів назвав таку кінцівку незакінченою, а сюжет не до кінця розкритим. Мені ж здається, що дана історія просто показала реальність без прикрас. Нам хочеться вірити, що все буде добре.
Настя Лісовська для Першої електронної газети. Фото автора.
