Афіша

Середа, 18.12.19


12:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

Четвер, 19.12.19


11:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

13:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

Неділя, 22.12.19


13:00 - м.Коломия театр. М.Кропивницький "По щучому велінню" Музична казка


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

- адміністратор

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Чверть століття українського театру на Вармії та Мазурах

2019-11-13 09:12:42

Фестивальний сюрприз від Коломийського театру

2019-11-07 19:54:45

«Золоті оплески Буковини»: Богдан Базилевич - найкраща головна чоловіча роль

2019-10-31 21:35:32

«Рятуйте, мене женять!»: як пройшов 10-й день фестивалю «Золоті оплески Буковини»

2019-10-29 18:40:33

Гоголівці гастролювали: «Наталка Полтавка» в Коломиї

2019-09-21 21:37:04

Дмитро ЧИБОРАК: Хочемо розширити географію фестивалю за допомогою наших сусідів із Польщі, Румунії та Грузії

2019-09-19 14:14:15

У Коломиї завершився Всеукраїнський театральний фестиваль (відеосюжет)

2019-09-18 19:00:48

Коломийські представлення”. День п’ятий. Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Фото-звіт та висновки експертів

2014-09-13 08:15:45

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської

Луїджі Лунарі

ІНЦИДЕНТ”

більше ніж комедія

 


Режисер-постановник - засл.арт.України Людмила Скрипка

Сценографія - Наталія Руденко-Краєвська

Балетмейстер - Неля Зберя

Музичне оформлення - засл. арт.України Людмила Скрипка


Ефектна, весела та видовищна вистава за італійським автором Луїджі Лунарі подарує Вам хороший настрій та незабутні враження. Під час відкриття нового відділення банку стався прикрий інцидент, який викликав неабиякий резонанс та інтерес… безліч пікантних ситуацій і багато сміху. Що ж за інцидент трапився у театрі? Приходьте і дізнаєтесь самі.

Інцидент” - це не п’єса очищення, співпереживання героям й тим більше не про подружню зраду. Натомість вистава театру про глибину почуттів і стосунків, вибір пріоритетів, мірило життєвого успіху. Це сміх над собою, інколи навіть відраза до себе. За що? Через запобігання перед політичними пустобрехами, маленькими тиранами на роботі, удома. А ще, через ті кляті маски-личини, які так часто натягаємо на себе залежно від потреби: порядності, доброти, співчуття, розуміння… Хіба, що не проводимо долонею перед обличчям, як це роблять актори.

       

       

ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ

 
 ”Оскільки йдеться про італійський театр, хоча є сучасний драматург, режисер і весь спосіб існування акторів  був заявлений як комедія дель арте. Абсолютно відверто персонажі Коломбіно і Арлекін, які повинні імпровізувати пришвидшувати дію і заводити зал. Власне, ця легкість, яка притаманна комедії дель арте, це вікова традиція італійського театру. Я бачу, що режисер тут намагалася із залученням музичних алюзій, світової кінокласики італійської. Завдяки італійському авторів створити таку легку комедію положення. Якщо говорити  про зовнішню лінію, то завдяки хорошому балетмейстеру Нелі Збєрі, тут цієї мети було досягнуто. Якщо говорити про іншу сторону медалі, то це той випадок, коли дуже складно говорити критику. Очевидно, тому що ми бачимо як приймають виставу глядачі. Ти йдеш у розріз  і ти повинен пояснити чому ти ідеш у розріз. Мабуть, тому що виставу я не сприйняла, але у мене немає претензій до акторів,  я бачу як вони чесно працюють,  які вони пластичні. Однак не можна пластикою підмінити відсутність мотивацію, відсутність характерів. Шалений ритм у якому вони існували, у другій дії вони просто стомлюються. Це той випадок, коли краще “недо” ніж “пере”. Я думала про те, для чого це театру, очевидно  для того, щоб існує внутрішня політика театру акторів розрухати, щоб вони володіли різними формами, різними видами. Чи виправдано це? Внутрішньо так, зовнішньо, мабуть, ні. Тому у мене дуже суперечливі відчуття стосовно цієї вистави. Надаючи перевагу розумінні тому, що актори динамічні, професійні, але тут відсутня  культура, вибачте, яка повинна все таки дуже чітко дотримуватися режисером. Мене ця вистава розчарувала і стомила, сак само  як акторів. Не можна форсувати голосом, психофізикою, немає перспективи ролі, а її немає тому, що чітко не були поставлені завдання. Комедія ситуацій, на жаль, не вдалася, але публіка сприймає, очевидно для людей це потрібно. ”

 

 
“Я маю ностальгічну ноту до Івано-Франківська і до його дорослого і лялькового театрів, до імені Марійки Підгірянки, яке він носить.
Щодо вистави, то вона світла, у ній є несподіванки. Разом з тим мені бракувало цілісності. Якщо у звукоряді виставі були мотиви карпатські, мелодії Східної України, мені б хотілося це бачити і візуально, тобто це мало б бути у костюмах. Сильно бракувало несподіваної пластики. І звичайно фінал… Він фінал чи не фінал?”

 

   

Більш ніж комедія - так визначив жанр вистави сам театр. Що може бути більш ніж комедія? У цьому випадку це може бути іронія. Якби театр підійшов з іронією до вирішення цієї драматургії, яка написана в жанрі комедії дель арте з характерними і типовими рисами і персонажами, то вийшов би глибокий твір. Те, що іронія тут була потрібна і режисер думала в цьому напрямку зрозуміло. Завершення вистави і фінальна сцена пародії на “Титанік”, який повинен затопитися і забрати із собою комічних персонажів. Можливо, це було б думкою, але до неї треба було підвести. Нам же показали надто гіпертрофовані ситуації. У цьому випадку комедійність вийшла у комікуванні. Дуже обережно поводитися з гумором “нижчим від пояса”, тому що можна скотитися до смакових речей низького штибу.

Любов Скрипка, крім режисури, винайшла музичне оформлення для вистави. Мені здається, що у музичному оформленні використані музичні теми, які дуже пов’язані з точними фільмами, з творчістю Філліні, вони впізнавані. Чи є сенс долучати такі відомі музичні теми до вистави? Для мене музика мало співвідносилася з тим, що відбувалося на сцені.

Єдиними вдалими персонажами, які тримали тему іронії, які могли допомогти зробити цю комедію легкою “смачною”, це були два персонажі з комедії дель арте: (!!!!!!!). Режисер спочатку спробувала піти правильним шляхом. Це була вистава у виставі. Вони програвали своїми персонажами реакцію на події на сцені якнайкраще.

Пластичний матеріал, який йде протягом всієї дії вкрапленими сценами, він виглядав як дві окремі вистави. Коли пластика не виникає дії органічно, як продовження дії, а як вставний номер, це ознака того, що глядача хочуть тільки розважити.

Дивлячись таку гротескову комедію, я подумала, що це міг би бути якийсь експеримент для режисера, якби зіграти комедію як серйозну п’єсу. Те, що ми бучили сьогодні на сцені, люди так не спілкуються у житті і не розмовляють, а якби цю комедійну ситуацію зіграти серйозно, то може вийти щось цікаве.”

   
 

 

   
“Відсутність змісту, форми, пишнота… Видовищна вистава, яскрава, але розрахована на таке своєрідне миттєве сприйняття. Воно так і сприймається. Багато трюків вирішено у жанрі гротеску і все-таки за всім цим хотілося б побачити справжніх людей - де вони справжні, а де вони грають якусь гру. Так от ця гра показана яскраво, дуже добре, видовищно, пластично добре і грають актори, а от змісту… не вистачає мені у цій виставі. Чи це вже вікове?! Та я ціную більше зміст, аніж форму.”
   

Яскрава, динамічна вистава, гарне оформлення. Але мені видається, що гротеск - це найскладніший жанр… це те саме, що йти по натягнутому канаті - один невірний рух, невірний жест і вже воно не сприймається. Якщо судити по реакції залу, то, вочевидь, якісь попадання були. Мені, наприклад, було не смішно. Ще хотіла б відмітити гру актора, який мені дуже сподобався і, як на мене, найбільш попав у жанр - це виконавець ролі директора банку Микола Гоменюк. І ще от трішечки бухгалтер Миронів(!!!!!) грав, якого втілив Віктор Барановський. От ці актори якось привертали увагу, їм хотілося вірити і були вони якраз у такому комедійному жанрі… більш-менш, а решта… ви бачили.”

   
 

Легка комедія - важкий жанр. За зміст не сховаєшся, треба грати легко і бути задоволеним собою, тоді можна захопити зал. А тут ще й гротеск, такий гострий гротеск.

В мене немає ніяких запитань до режисера, мені дуже сподобалася режисерська робота. Робота художників, музика - все дуже добре.

Що стосується трупи… Гротеск - жанр, який не кожен актор може опанувати. Гротеск це або воно в тобі є, а якщо немає, то я не знаю чи можна це виховати. З тієї трупи, яка була на сцені, готові до цього жанру (гротеску) тільки двоє акторів: сеньйора Мироні і директор банку. Інші… Якби я добре знала всю трупу і бачила ще їхні гротескові роботи, то я б сказала, що вони не дуже вдало зіграли тут, не схопили отой нерв, не вхопили гротескову фарбу. Я просто не знаю, чи властивий акторам цей жанр, чи ні.

Тому я так обережно скажу, що сьогодні в жанрі працювали тільки двоє акторів, інші працювати не те що погано, вони були не в жанрі. Легкості та феєричності бракувало.”

 

 

Більше інформації про фестиваль на http://teatr.kolomyya.org/kol_presentations/2014/

Джерело: Прес-служба фестивалю
Tweet