Андрій Курєйчік
“СТАРИГАН ІЗ КРИЛАМИ”
філософська притча з елементами гротеску
(для старшого шкільного віку)
Режисер - Людмила Земелько.
Художник - Тетяна Шабанова;
Хореограф - Глеб Зельгін.
У музичному оформленні використані твори композиторів Ніно Рота,
Ремо Джадзотто,Томазо Альбіноні та Макса Ріхтера.
Під час багатоденної зливи, що нагадує всесвітній потоп
на подвір’я рибалки Пелайо та його дружини Елісенди впав стариган із крилами…
Незабаром усе село дізналося, що в будинку Пелайо знаходиться живий янгол.
Чи може упалий янгол повернутися на небо? Що або хто врятує янгола у метушливому,меркантильному світі людей?
ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ
 |
“Сьогодні, я не хотіла б говорити про жодні мінуси, тому що висока думка видатного Габрієля Гарсія Маркеса, автора п’єси сучасного драматурга Курейчика і дивовижного режисера цього театру Людмили Земелько не викликають жодних думок, щоб хотілося шукати мінуси. Єдине, з чим я не погоджуюсь, що це гротеск, це абсолютна відверта притча. Притча про ангела і диявола у людській подобі, який живе у людях. Прекрасно говорити про те як засобами театру, режисер, знаючи про що і заради чого, народжує виставу такого рівня. Навіть різні автори музичного супроводу можуть творити абсолютне органічне ціле. Це висока одухотворена, професійна вистава. Прекрасна робота художника — це вирішення масової сцени у одній ширмі, де ти бачиш народ-натовп і в той же час характери людей. Хотіла б привітати театр, привітати нас з тим, що ми побачили нарешті таку високопрофесійну виставу, яка не залишає байдужими кожного з нас. Це прекрасний колектив, це дивовижна робота, це як єдине ціле. Навіть епізодичні ролі стають подіями. Оскільки вигадки у таких побутових речах, коли літає віник у Ангела, коли розмовляє дитина і як актор передає пластику, як одухотворює ляльку. В першу чергу хочу привітати колектив і дивовижного режисера з тим ,що вона працює так, що ні в кого не може виникнути будь-якого запитання.” |
 |
“Я маю ностальгічну ноту до Івано-Франківська і до його дорослого і лялькового театрів, до імені Марійки Підгірянки, яке він носить.
Щодо вистави, то вона світла, у ній є несподіванки. Разом з тим мені бракувало цілісності. Якщо у звукоряді виставі були мотиви карпатські, мелодії Східної України, мені б хотілося це бачити і візуально, тобто це мало б бути у костюмах. Сильно бракувало несподіваної пластики. І звичайно фінал… Він фінал чи не фінал?”
|
 |
“Чудово, що ляльковий театр має сміливість звертатися до такого серйозного матеріалу і мати змогу його осягнути. Я навіть не знаю чи це вистава для дітей чи для дорослих, бо та інтонація, яку знайшли постановники, можливо звернутися як до дітей, так і до дорослих. От як поставити притчу, мудру глибинну філософію Маркеса, який може розповісти про такі прості речі так образно? Надзвичайно вишукана сценографія, є настільки гарні образні знахідки високого художнього смаку. Навіть якщо взяти у цьому чорному кабінеті графічно білі контури вікна, подіуму, який трансформується і взагалі, ця чорно-біла гама вистави, колективний образ жителів села. Це все речі прості, але в цій простоті є глибоке розуміння того, про що йшлося у Маркеса. Десь на середині вистави я себе зловила на думці, що, можливо, завдяки музиці чи суворому вишуканому графічному стилю я дивлюся фільм Фелліні. Цей італійський дух неореалізму вони зуміли вловити: дивні персонажі, дивні характери. Хочу також відзначити чудову роботу з ляльками. Це буває рідко, коли в ляльковій виставі у живому плані ти не дивишся на актора, а дивишся на ляльку. Це вищий пілотаж, велике досягнення акторської майстерності. Загалом, це цільна, сконцентрована вистава, яка зуміла донести головне до глядача. Я гадаю, що для театру - це дуже хороша робота і крок у високий художній світ.” |
 |
|
 |
|
 |
“Я не перший раз бачу цю виставу, але було дуже цікаво, я не могла відвести очей. З кожним показом ця вистава стає все кращою. Ми за цим театром спостерігаємо вже давно, нам подобається цей театр, трупа. А режисер-постановник цієї вистави виросла на наших очах. З актриси стала таким талановитим режисером. Ця вистава вирізняється з поміж інших духовністю та щирістю. Щирість ця зрозуміла навіть дітям, ви бачили як вони уважно дивилися і намагалася знайти щось своє. Тема вистави - психологія натовпу, страшної стихійної сили натовпу. Важливо не змішатися із цим натовпом, а мати свою думку і зберегти в душі співчуття, доброту та дитяче сприйняття світу. Сприйняття глядачами свідчить про якість цієї вистави.” |
 |
|
Більше інформації про фестиваль на http://teatr.kolomyya.org/kol_presentations/2014/
