Афіша

Середа, 18.12.19


12:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

Четвер, 19.12.19


11:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

13:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

Неділя, 22.12.19


13:00 - м.Коломия театр. М.Кропивницький "По щучому велінню" Музична казка


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

- адміністратор

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Чверть століття українського театру на Вармії та Мазурах

2019-11-13 09:12:42

Фестивальний сюрприз від Коломийського театру

2019-11-07 19:54:45

«Золоті оплески Буковини»: Богдан Базилевич - найкраща головна чоловіча роль

2019-10-31 21:35:32

«Рятуйте, мене женять!»: як пройшов 10-й день фестивалю «Золоті оплески Буковини»

2019-10-29 18:40:33

Гоголівці гастролювали: «Наталка Полтавка» в Коломиї

2019-09-21 21:37:04

Дмитро ЧИБОРАК: Хочемо розширити географію фестивалю за допомогою наших сусідів із Польщі, Румунії та Грузії

2019-09-19 14:14:15

У Коломиї завершився Всеукраїнський театральний фестиваль (відеосюжет)

2019-09-18 19:00:48

Коломийські представлення”. День четвертий. Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр. Фото-звіт та висновки експертів

2014-09-12 10:35:34

Алехандро Касона

ДИКУН”

романтична комедія

 

Режисер-постановник - Олександр Олексюк
Художник-постановник - Анна Пілюгіна
Художник по світлу - Дмитро Усик
Звукорежисер - Богдан Сівак
Помічник режисера - Любов Харченко

 

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ

Марга - артистка драми Ніна Ніколаєва (Годунок)  артистка драми Марина Кудрявцева 
Тітка Матильда
 - заслужена артистка України Марина Яриш 
Тітка Анхеліна
 - артистка драми Емілія Морозюк 
Донья Лола (Лулу)
 - народна артистка України Ліна Ізарова 
Пабло
 - артист драми Олег Ягелюк 
Хосефіна (Фіфі)
 - артистка драми Наталія Тертичка 
Сеньйор Ролдан
 - заслужений артист України Петро Ліснічук 
Хуліо
 - артист драми Юрій Ширко 
Професор
 - заслужений артист України Віктор Янчук 
Еусебьйо
 - артист драми Сергій Бондарук 

 

Пристрасна і лірична іспанська комедія про любов, інтриги, дружбу і обман, про те, шо врятувати людину здатні лише справжні почуття.
На перший погляд звичний сюжет: молода учителька приїжджає в маєток, на запрошення двох літніх пань навчити їхнього племінника читати і писати. Аж раптом виявлється, що хлопець давно вже вийшов з дитячого віку і не має нінайменшого бажання прощатись з власною безграмотністю!  
Чому так склалось життя юнака та що чекає молодих людей у будинку повному таємниць, дізнаєтесь переглянувши виставу.

       

       

       

ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ

 
 

 

 
“Я маю ностальгічну ноту до Івано-Франківська і до його дорослого і лялькового театрів, до імені Марійки Підгірянки, яке він носить.
Щодо вистави, то вона світла, у ній є несподіванки. Разом з тим мені бракувало цілісності. Якщо у звукоряді виставі були мотиви карпатські, мелодії Східної України, мені б хотілося це бачити і візуально, тобто це мало б бути у костюмах. Сильно бракувало несподіваної пластики. І звичайно фінал… Він фінал чи не фінал?”

Я сиділа у залі і не могла позбутися своїх спогадів про дивовижну виставу за Ліною Костенко “Богдан”, яку я бачила у Рівненському театрі і яка отримала Шевченківську премію. Наскільки там були характери і психологічна ситуація, переведено театр в образну систему, у символіку. В цій виставі мені сподобалися молоді актори. Мене схвилювала молодша сестра Анхеліна. На кінець першої дії я розуміла розклад характерів, розклад ситуації. Дуже мене розчарувало те, що у другій дії раптом з’явився шарж на характери, яскраве вбрання жінок, які прийшли. Так не можна. Має бути стильно. Вистава має бути витримана в одному стилі і жанрі. У мене склалося таке враження, що коли вийшов Володимир Петрів на сцену і почав говорити і читати вірші, то це було набагато сильніше, краще.

Театр - це те, що я сповідую у житті, тому мені боляче, коли бувають якісь прикрі моменти.”

   

У цій виставі мене захопив акторський дует головних героїв - Пабло та Маргарита. На загальному тлі і поряд з іншими персонажами вони були надзвичайно природніми. Ми маємо метафору людини з гір як символ чистоти і незайманої душевності. Актор, який виконав роль Пабло є цінним тим, що зміг показати рух цього образу у розвитку. Ми побачили його різним. Ми побачили його іронію, коли він наприкінці виходить у білому фраку, він дає можливість глядачеві зрозуміти, що він давно і правильно розуміє цей світ. Він бачить його таким, яким він є. Цього не можна сказати про інших персонажів, бо актори грають визначеними схемами цих персонажів. За розвитком образів Пабло і Маргарити цікаво спостерігати, бо вони зуміли знайти якийсь розвиток характерів. Тут видно роботу акторів.

Є одна претензія до режисера. Він не зумів повною мірою донести до глядачів метафору чистого світу і світу, який вважає себе аристократичним. Вистава у певних моментах нагадувала мені серіал. Мені хотілося б, щоб режисер уникнув того, що метафорична історія перетворюється на побутову розповідь. Цьому могла б сприяти зміна сценографії.

Дуже гарно відігравали комедійні репризи. Дуже відгукувалися глядачі на них. Я думаю, що успіх глядацький був у вистави, а це головне для театру. Хоча у виставі процес довершеності безкінечний.”

   
 

Я англійську драматургію люблю по-іншому. Мій старший колега казав, що англійці слухають виставу, такий радіоваріант. Я сидів і думав під час вистави, як затяглася ця дія… Є канони театрального мистецтва, коли є експозиція, згодом повинно глядача схопити (кульмінація) і відпустити. Театр - це емоційне мистецтво… А без емоцій театр я не люблю… Я не маю на увазі акторів. Українські актори завжди емоційні, а тут вони вдають цих лордів, це штучно… Мені це не подобається. Все інше: дикорації, костюми, хода, фінал в білому, все є. Але я сиджу в залі і мені нудно, та дайте хоча б якесь обличчя, емоцію… Я такий театр не люблю… Вибачте!”

   
“Я вважаю, що це тактовна, інтелігентна вистава, в якій український театр довів, як він засвоює західну драматургію… засвоює її успішно і своєрідно. Гротескові моменти дуже тактовно граються. В принципі, все реалістично дуже, без перебільшень. І найголовніше - сюжет донесено, історія прокреслена. Дещо не вистачило мені якихось злетів несподіваних… воно якось було все трішки передбачуване. Хотілося б більше, як воно буває у житті - несподіванок таких, коли б думав, що воно так буде, а воно не так. Це, по-перше, зосереджує глядачів… ну це із сфери побажань більше. А в принципі вистава позитивна… вона вийшла. Ви ж бачили, як її уважно слухали глядачі.”
   
“Вистава досить вивірена, класична, сприймається добре публікою. Щодо гри акторів, з професійної точки зору, бажано було би розглянути і поговорити про це безпосередньо з трупою. А загалом, щось сказати погане я не можу. Трішки затягнуті діалоги, може, але вистава сподобалась. Ще б хотіла відмітити: мені дуже сподобалася гра молодшої сестри Тьоті Анхеліни, яку втілювала Емілія Морозюк… вона виділяється з ансамблю акторів. І якщо судити про реакцію публіки, то вистава сприймається дуже добре і має право на життя.”
   
 

Мені складно об’єктивно висловити своє враження, тому що я бачила цей колектив двічі, але у виставах-шоу. Тобто рівень трупи я не знаю. Це психологічна вистава була, абсолютно інший тип. Сьогодні той випадок, коли мені б не хотілося вдаватися в якісь професійні подробиці та деталі. Ця вистава так з’єдналась, зримувалась із сьогоднішнім моментом. Це саме те, що сказав Петрів. Абсолютно вірно сказав. Природна людина - справжня. Культура та цивілізація мають і іншу сторону. Ця проблема зараз дуже важлива. Як зробити так, щоб культура не спотворила природне? Ми про це не думали: ідейні проблеми, єднання… Зараз ми платимо за все.

Я вдячна цій виставі за те, що вона повернула мене до цієї проблеми обличчям. Наші сьогоденні потреби: відсутність обладунків у наших солдат, гроби, цей весь жах, все стало настільки звиклим, що ми забуваємо, що є ще якісь питання, про які треба думати зараз.

Я дуже боюся, що коли війна закінчиться і настане мир, ми знову забудемо про ці невирішені проблеми. Якщо все залишити як є. То буде ще гірше. Світ злетить у повітря. Ця вистава підняла це питання. Те, що зараз вилізло на поверхню, не повинне зникнути з нашої свідомості після закінчення війни. Ми повинні щось з цим робити, інакше - кінець.”

 

 

Більше інформації про фестиваль на http://teatr.kolomyya.org/kol_presentations/2014/

Джерело: Прес-служба фестивалю
Tweet