Микола Гоголь
(сценарій Івана Драча за мотивами повісті)
“ПРОПАЛА ГРАМОТА”
Режисер-постановник - заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський
Художник-постановник - Наталя Тарасенко
Художник зі світла - Т. Москалик
Хореографія - Олена Балаян
Хормейстер - О. Явдишин
Помічник режисера - В’ячеслав Жуков, Костянтин Шелест
ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:
Василь, козак - Юрій Хвостенко
Ганна, його жінка, вона ж відьма -Марта Кулай, Юлія Михайлюк
Андрій, запорожець - Василь Коржук
Диявол - з. а. України Орест Гарда, н. а. України Степан Глова
Куць - Назарій Московець, Олег Сікиринський
Одарка - з. а. України Альбіна Сотникова, Мирослава Солук
Петро Перебийніс - Олександр Норчук, Віталій Гончаренко
Іван Наливайко - Андрій Войтюк,Андрій Сніцарчук
Дід Охрім, батько Василя - з. а. України Олександр Кузьменко, Ігор Гаврилів
Дід Остап, паромник - Дмитро Каршневич, Максим Максименко
Дяк - Роман Гавриш, Богдан Ревкевич
Вдова - Інна Калинюк, Мар’яна Фехтель
Молодиця - Оксана Самолюк, Надія Шепетюк
Цариця - Олександра Люта, з. а. України Лідія Остринська
Перша жінка - Вікторія Копоть,Марія Шумейко
Друга жінка - Галина Далявська,Світлана Мелеш
Автор - Ярослав Кіргач, н. а. УкраїниЯрослав Мука
Жінки-вдови, пани-козаки, чумаки, сивий чумак, цигани, чорти, відьми, москалі - Марта Кулай, Юлія Михайлюк, з. а. УкраїниАльбіна Сотникова, Мирослава Солук,Мар’яна Фехтель, Оксана Самолюк,Надія Шепетюк, з. а. України Лідія Остринська, Марія Шумейко, Світлана Мелеш, Галина Далявська, Олександра Люта, н. а. України Степан Глова, з. а. України Орест Гарда, Назарій Московець, Олег Сікиринський,Олександр Норчук, Віталій Гончаренко, Андрій Сніцарчук, з. а. України Олександр Кузьменко, Ігор Гаврилів, Максим Максименко,Дмитро Каршневич, Богдан Ревкевич,Андрій Войтюк, н. а. України Ярослав Мука, Ярослав Кіргач, Роман Гавриш,Інна Калинюк, Вікторія Копоть
“Пропала Грамота”… Це так символічно…
Сьогодні ми можемо лише намагатися зберегти нашу пам’ять. Козаки стали не просто частиною історії, вони тісно вплелися у складний візерунок культурної спадщини, мистецтва. Одним маленьким шматочком цієї констуркції є історія “Пропалої Грамоти”. Цю історію вигадав непересічний чоловік, а людина високого інтелекту та максимального божевілля - Микола Гоголь. Відомо, що він не був байдужим до усілякого надприродного. Другим кроком стала екранізація цього Гоголівського марення і на екрані постали самобутні особистості. Це трапилось не тому, що такими вони були прописані на листках паперу великим майстром прози, а тому, що виконавці ролей мали у собі той вогонь козацтва, який надихнув їх. І Федір Стригун, і Іван Миколайчук мали сміливість відкрити містичну природу українського міфу про козака.
Напевно козаки таки великі чаклуни, адже вони, як справжні міфічні боги вміють відроджуватися подібно до Осіріса. Цього разу грамоту шукатимуть в театрі. Мистецтво правдивої омани зазіхнуло на вічну тему боротьби праведних з грішними і запросило козаків на сцену. Велике воскресіння чи реінкарнація відбудуться в Національному театрі ім. М. Заньковецької. Велика сцена театру бачила багато легендарних постатей Козацького періоду України, але жодного разу на неї не ступали “ті” козаки, а саме: міфічні характерники…
ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ
 |
“Пітер Брук писав про те, що простір диктує правила гри і спосіб існування актора. Вистава “Пропала грамота” за сценарієм І. Драча і за епічним твором М. Гоголя є масовою. Однак те, що сьогодні заньківчани показали, для початку фестивалю, як на мене, було дуже вдалим, власне, зі сторони сценічного майданчика. На вулиці, перед небом розвивалася епічна широка, козацька душа з сучасними, на жаль, алюзіями царів та іронічним ставленням українців до цих царів. Ця вистава набула глибших сенсів саме тут. Адже на рідній, львівській сцені вона динамічна і лаконічна, власне, цим цікава молоді. Сьогодні тут відбулося щось зовсім інше. На початок вистава “Пропала грамота” надала вагомості самому фестивалю і глядачам, котрі відчували не тільки зв’язок з акторами (вона є досить інтерактивна), а й з космосом. Не перша і не остання проблема грамоти. Наше ставлення, гумор, фантазія і наше з Вами “побороти і чорта, і бабу”. Вистава пройшла дуже добре. Заньківчани показали себе гарно, а коломияни як завжди зі своїм не байдужим і любовним ставленням до театру, загалом до його героїчного минулого і сьогодення додали звучання. На мою думку, відбувся обмін з обидвох сторін. Я вітаю всіх нас з гарним відкриттям VI Всеукраїнського театрального фестивалю “Коломийські представлення” |
 |
“Я маю ностальгічну ноту до Івано-Франківська і до його дорослого і лялькового театрів, до імені Марійки Підгірянки, яке він носить.
Щодо вистави, то вона світла, у ній є несподіванки. Разом з тим мені бракувало цілісності. Якщо у звукоряді виставі були мотиви карпатські, мелодії Східної України, мені б хотілося це бачити і візуально, тобто це мало б бути у костюмах. Сильно бракувало несподіваної пластики. І звичайно фінал… Він фінал чи не фінал?”
“Я сьогодні була горда за те, що я - за духом заньківчанка, за те, що цього року виповнюється 160 років від дня народження Марії Заньковецької і за те, що заньківчани так достойно відкрили цього року фестиваль. Достойно тому, що я сиділа і думала: жива нація, живий народ, якщо він вміє сміятися над собою, заспівати гарно, якщо він вміє красиво пластично символічно перетворити бій і закликати нас на цей бій з ворогом. Слава театру, який вміє це робити. Слава акторам, які гарно працювали сьогодні. Гарно це все задумав Вадим Сікорський, гарно це все закрутив і вони всі підкорилися і пішли за ним. Сьогодні всі діяли за одно. Я дуже люблю, коли театральне товариство перетворюється в одне ціле, в єдиний творчий організм, який пропонує гармонію звуку, гармонію пластики, гармонію думки - це все робить гарний зачин для нашого подальшого життя, якщо є такий театр, якщо є такі актори.” |
 |
“На успіх вистави у фестивальному сенсі зіграло те, що вона відбувалася на відкритому просторі, зарядженому почуттям відкриття фестивалю саме у таку годину. Можливо, це підсилило її емоційний вплив. Якщо говорити безпосередньо про виставу, то рідко видається побачити таку довершену театральну форму, в якій поєдналася висока емоційна напруга та акторський колектив, який діє як єдиний організм, а також такий зрозумілий і вигадливий режисерський малюнок. Про виставу можна сказати що вона працює на високому градусі, коли дивишся на акторів і ніхто з них не виключається з дійства. Всі вони як один єдиний механізм. Варто відмітити також чудово розроблену пластичну партитуру. Вигадано ці списи як сценографічний образ, який має глибоку і багато чисельну метафору. Тут можна прочитати і символ України, і символ козацтва. Надзвичайно виразні два центральні персонажі, на яких все тримається, вони, як стержень. У виставі чудово вгадана іронічна тема, тема тієї козацької сили, коли вона йде через народний гумор, народну природу. Навіть знаючи матеріал, просто неможливо відірватися від акторів. Так цікаво спостерігати за цією історією, як вона вибудувана. От що завжди цікаво спостерігати у виставі? Коли є режисерський образ, який небанальний, який вражає своєю фантазією, тим що глядачі, окрім того, що подивилися таку історію, вони отримали такий величезний емоційний заряд від справжнього театрального твору.” |
 |
“Вистава мені дуже сподобалася. Я люблю такий умовний театр, де стислими фарбами передається велич духу. Глядач мав можливість фантазувати, навіть сам догравати, якщо чогось не було. Ця умовність дуже проста і природна. Саме цим вистава підкупила. Цей театральний колектив мовою театру достойно показав таке мистецтво. Я за таке мистецтво. Я дуже радий, що подивився цю виставу. Щодо сценографії…Є зауваження: козак Мамай, який провисів усю виставу. Цей образ відволікав мене. Попри прекрасно розіграні пластичну та музичну композиції, цей Мамай був як фреска… Знаєте, часто таке буває у клубах, коли висить на стінах щось, але ніхто не знає, що то висить і для чого. Гадаю, над сценографією можна б було ще подумати…” |
 |
“Мені вистава сподобалася. Театр показав високу підготовку, вони ж національний театр! Високий рівень самої трупи. Такій виставі, в такому форматі, дуже важливо, щоб актори вхопили інтонацію і ритм. Якщо це не вхоплюється, то ніщо не допоможе. Все йде через актора, через його слово та інтонацію. Актори зіграли вдало, дуже вдало. Усі вади відійшли на другий план. Вистава сподобалася глядачеві і мені, як професійному глядачеві, теж.” |
 |
“Не хочеться говорити про професійні принади цієї вистави - що вдалося, а що не вдалося, - бо у ній є велика духопідйомна сила. І, мабуть, вперше я побачив на сцені те, про що давно мріяв - національна гідність українців не заступила національної гордості. Все-таки герої знайшли в собі силу гідності ствердити силу нашого духу і оцим бере вистава найбільше.” |
 |
“Дуже чудова, видовищна і яскрава вистава. Направду, ця робота духопідйомна і що особливо - з властивим українському народу гумором. Саме цей гумор завжди допомагав українцям виживати і перемагати. Ну а задум вистави під відкритим небом тільки підсилив ефект.” |
Більше інформації про фестиваль на http://teatr.kolomyya.org/kol_presentations/2014/
