Минулого тижня Кременчук з гастролями відвідав Коломийський академічний український театр ім.І.Озаркевича.
Колектив привіз дві вистави - музичну казку “Івасик-Телесик” і комедію “Як наші діди парубкували”. Грали все в один день - вранці казку із задоволенням дивилися школярі і вихованці дитячих садочків, а ввечері блискучою грою акторів насолоджувалися дорослі.
Перед виставою ми поспілкувалися з Оксаною Мегерко, заступником директора по глядачу. Вона розповіла, що Коломийський театр є найстарішим театром Галичини і одним із найстаріших театрів України. Складно уявити, але він був заснований священником і громадським діячем Іваном Озаркевичем аж у 1848 році! Тоді він був театральним гуртком і називався “Товариство акторів під предводительством Ляйтнера” на честь директора новоствореного театру Алоїс Ляйтнер.
Більше ніж за півтора століття траплялося різне. Театр неодноразово змінював назву, і кілька разів припиняв існування.
“Свого часу то відкривалася, то закривалася завіса, але більше двадцяти років він працює на високому рівні, - розповіла Оксана Мегерко. - Більше того, у 2008 році наш театр отримав статус академічного, що для нас дуже почесно”.
Пані Оксана розповіла, що не дивлячись на те, що Коломия - невеличке містечко, глядач дуже любить театральне мистецтво:
“До нас завжди радо приходять! Всі знають: щонеділі у нас відбуваються вистави на 12 годину для дітей, і о 18 годині - для дорослого глядача. Ми виховуємо свого глядача з дитинства.
В даний час наші артисти готуються до прем’єри комедії “За двома зайцями”. Більше того, я вас кажу, у нас цей місяць був такий урожайний! По Франку ми зробили прем’єру “Тричі мені являлася любов”, другу зробили по Шевченко (ви знаєте, що зараз відзначаємо 200-річчя Кобзаря). 
“За вдома зайцями” - це буде третя вистава, ще готуємо дитячу виставу “Качечка-крячечка”.
В той час, коли колектив виїжджають на гастролі, в театрі працює другий склад артистів, тому що не всі мають можливість бути задіяними в тій чи іншій виставі. Тому для того, щоб підтримувати театрального глядача Коломиї, вони залишаються на місці.
“Зазвичай, щомісяця у нас є десь заплановані гастролі, - продовжує Оксана Мегеро. - Минулого року ми були єдиним українським театром, який виїжджав на гастролі в Італію. Ми показували там “Як наші діді парубкували” і ще одну виставу, нашу візитку - “Гуцульський рік” Гната Хоткевича (режисер - Дмитро Чиборак, директор і художній керівник).
“Гуцульський рік” можна дивитися без знання мови, тобто це є наші обряди, весілля, її дивишся і не потрібно аж такого знання мови, це вже на театральній мові. Більше того, в Італії багато наших українців. Ми зустрічалися зі сльозами на очах, тому що розуміємо, з яких міркувань вони там”.
Події, якими живе країна останні місяці, не могли не позначитися на театрові. Оксана Мегерко розповіла, що вони підтримували революцію, навіть їздили на Майдан.
“Були проблеми в плані театрального глядача. Ви знаєте, що у нас було сорок днів, ми старалися робити по совісті. Ні, для дітей ми завжди робили вистави, тому що вони знають, що повинні прийти в театр в неділю. А для дорослого глядача були моменти, коли ми знімали вистави”.
Приїжджаючі на міжнародні фестивалі, колектив бачить, як підтримують культур в різних країнах, в тій же Польщі.
“Державна підтримка - це було би дуже добре. Наш театр зараз перебуває в такому приміщенні, що дійсно, хотілося б, щоб на нас звернули увагу, так, як глядач звертає увагу на нас, коли дивиться наші вистави”, - відзначила пані Оксана.
Аліса Чічерова
