Афіша

Середа, 18.12.19


12:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

Четвер, 19.12.19


11:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

13:00 - м.Коломия театр. Богдан Базилевич, Олег Кравчук "Зимові пригоди" Казка

Неділя, 22.12.19


13:00 - м.Коломия театр. М.Кропивницький "По щучому велінню" Музична казка


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

- адміністратор

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Чверть століття українського театру на Вармії та Мазурах

2019-11-13 09:12:42

Фестивальний сюрприз від Коломийського театру

2019-11-07 19:54:45

«Золоті оплески Буковини»: Богдан Базилевич - найкраща головна чоловіча роль

2019-10-31 21:35:32

«Рятуйте, мене женять!»: як пройшов 10-й день фестивалю «Золоті оплески Буковини»

2019-10-29 18:40:33

Гоголівці гастролювали: «Наталка Полтавка» в Коломиї

2019-09-21 21:37:04

Дмитро ЧИБОРАК: Хочемо розширити географію фестивалю за допомогою наших сусідів із Польщі, Румунії та Грузії

2019-09-19 14:14:15

У Коломиї завершився Всеукраїнський театральний фестиваль (відеосюжет)

2019-09-18 19:00:48

Коломийські представлення”. День шостий. Чернівецький академічний обласний український музично - драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Фото-звіт та висновки експертів

2013-09-20 09:15:13

Чернівецький академічний обласний український музично - драматичний театр імені Ольги Кобилянської

Тунджер Джудженоглу

«ЛАВИНА»

притча

 

Режисер – заслужена артистка України Людмила Скрипка

Художник-постановник – Наталія Руденко-Краєвська.

В ролях: народна артистка України Ольга Ільїна, заслужений артист України Богдан Братко, заслужена артистка України Наталія Гунда, В’ячеслав Стаханов, Діна Анепська, Григорій Руденко-Краєвський, Валентина Головко, Олексій Надкерничний, Марина Тимку, Анна Моргунова

 

«Лавина» – одна з найвідоміших у Європі п’єс турецького драматурга Тунджера Джудженоглу, постановку якої вперше в Україні здійснив Чернівецький академічний муздрамтеатр ім. Ольги Кобилянської.

Пропоновані обставини у цьому творі – на межі фантастики. Дія відбувається у селищі, яке розташоване у небезпечній зоні сходження лавини. Дев’ять місяців у році місцевим жителям заборонено гучно розмовляти, кричати, шуміти. Будь-який голосний звук може призвести до трагедії. І тільки протягом трьох місяців люди можуть співати, танцювати, святкувати, народжувати дітей. Старійшини ретельно вираховують, коли подружнім парам можна зачати дитину, щоб вона не з’явилася на світ у період небезпеки сходження лавини. Та не завжди все стається так, як заплановано…

Молода жінка готується народжувати достроково. Все було розраховано правильно, тільки от передбачити, що малюк може з’явитися на світ семимісячним, не міг ніхто…


 

ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ

  Олег Мосійчук: “Велика втіха, що театри звертаються до такої драматургії. Бо це направду серйозний твір. Те, що зробив колектив - зберіг і зміст твору, і знайшов відповідну форму - це дуже достойно. Прекрасна акторська робота”
   
 

Лариса Кадирова: “Чернівецький театр займає особливе місце в моєму серці. Це театр дивовижної краси, дивовижні люди живуть в Чернівцях. Це все створює ауру для того, щоб там був правдивий, істинний, органічний український театр. Що таке театр? Це живий організм. Чому люди ходять в театр, чому повний зал аплодував стоячи? Коломияни відчували живу енергію. Енергія не на рівні словесному, не на першій сигнальній системі, це іде там, де заховані рецептори духу, душі, пам`яті. І коли ти дивишся, в тобі прокидається асоціативний ряд, який пульсує твоїми власними життєвими і творчими спогадами.

Ця вистава показує наскільки живий організм цей театр, наскільки творчий. На сцені ми побачили гармонійне поєднання образного мислення, символічної театральної мови з істинним ритмом характерів. Актори працювали до кінця, не зберігали себе, не думали за себе, а думали про проблематику, яку вони доносять. Ми переживаємо проблему, яку показали у виставі, яка актуальна в усі часи. Не можна жити страхом позбутися якихось привілеїв. Ми мусимо жити страхом позбутися самих себе, своєї ідентичності, своєї землі і зоряного неба над головою. Це єдине про що я думала на цій виставі, і це єдине, на мою думку, про що думали актори. Я рада за режисера, за акторів, вони прекрасно зіграли”.

   
  Надія Кукуруза: ”Цікавий драматург. Цікаве подання теми страху, тоталітарної системи через образ лавини. Так склалося, що я вперше бачу чернівецьку виставу. Добре враження справив акторський ансамбль. Можливо, сцена і була перевантажена реквізитом, але мені це не заважало сприймати виставу. Зрозуміла, що ліпше навчитися ось так, тихо, розмовляти. Можливо, дія словом пошепки краще діє на глядача, аніж волання поставленим голосом.”
   
  Юрій Мельничук: “Акторам бракувало виразності, та режисер різними засобами намагався допомогти глядачу сприйняти надзвичайно складний твір. Драматургія, яку взяв до роботи Чернівецький театр, є мало відомою, тому, можливо, на початку були труднощі з розумінням сюжетних нюансів. Пізніше хід вистави засвідчив, що матеріал цікавий, життєвий, в ньому присутня глибинна філософія життя, яка досліджується драматургом на прикладі однієї сім’ї.”
   
  Алла Підлужна: ”Цікава п`єса. Знакова для режисера, якщо вона звернулася до цієї теми. Їй хочеться підняти таку серйозну проблему в житті й суспільстві, яку можна висловити засобами мистецтва. Режисер зуміла вигадати своєрідну модель світу на прикладі однієї людини. Був шквал пристрастей, глядач зумів відчути нагнітання того, що повинно статися, тієї напруги. Наче лавина почуттів пролилася на глядачів.

В п`єсі можна вгадати метафору суспільства як диктатури, того, що робить з людиною страх. Ця п`єса йде в Європейських театрах і там вони впізнають своїх тиранів. Ми впізнаємо диктатуру радянських часів. Надзвичайно яскраво метафора передана в театральній моделі. Дуже добре спрацювали актори. Роль героїні дуже чітко психологічно вибудувана. Вона зуміла передати весь жах її стану, те що їй довелося пройти. П`єса дає надію і цим виконує завдання театру, тому що глядачі повинні йти з надією, що люди яких вони побачили у виставі не залишились свинями, нелюдами, боягузами, а знайшли в собі сили залишитися людьми”.

   
  Тетяна Умріхина: ”Це дуже серйозний крок, щоб брати на себе таку відповідальність. Дивовижно, що справді вперше п’єса сучасного драматурга, поставлена до умов наших, виявилася зовсім не чужою. Порядна режисура, сильна постановка. Дуже цікава дівчинка-актриса, просто дивовижна, хоча повно і інших таких хороших персонажів. До цього театрального колективу можна віднести девіз: “Якщо не ми, то хто?” Це змушує замислитися і пережити. Дуже компактно, глядач не втомлюється. Майже вистріл.”
   
  Людмила Томенчук: “Я в принципі не люблю жанр притчі в театрі, тому що це страшенно спрощує тканину, атмосферу, сенс вистави. Притчевість - це сконцентрованість, узагальнення сенсу. Загалом, коли вистава хороша, то там сконцентрованість сенсу, якісь філософські, метафізичні, буттєві речі все одно виникають. Але є якийсь шар життя, щось реальне - є чому згущуватись. Як наслідок - виникає притчевість, метафоричність. Зазвичай притчу подивишся п’ять хвилин і вже знаєш, що буде далі - вона абсолютно передбачувана. Було одразу зрозуміло, що хтось крикне, але лавини не буде - вони боялись невідомо чого. Якщо вирішуєш ставити притчу, потрібно тоді насичувати її життєвим - повертати до реальності, адже притча є згущеним реальним життям. Коли береться притча як така, завжди слід очікувати провалу. Акторам я нічого не закидаю, а закидаю режисерові, адже вона не розуміє антитеатральної природи притчі.”
   
  Людмила Шевченко: “Вистава незвична, не така, як інші, і тому відповідає засадам цього фестивалю. Герої для нас є незвичними. Всі вони різні, як і в будь-якому суспільстві. Людина завжди повинна залишатись людиною. Одні демонструють свою слабкість, а інші власну жорстокість використовують на свою користь. Лавина - це символічне розуміння тих перепон, вад та проблем, до яких люди по-різному ставляться та по-різному їх вирішують.”
   
  Ніна Бічуя: “Це прямий заклик побороти страх. Доведення дуже органічне, цікаве і дійове - страх можна перебороти! Видно, як кожен із цих персонажів внутрішньо сам переборює, а потім всі разом об’єднуються. Спочатку демонструється характер, а потім ансамбль. Мабуть, режисер цього домагався.”
   
  Роман Іваничук: “Дуже цікава вистава і складна водночас. Вона з системи літературного стилю антиутопії, в якому показується тоталітарне суспільство, яке сіє серед людей страх. Цей страх треба перемогти. Я жив у такому страху багато років. Ми перебороли страх і того страшного суспільства вже нема і вже не буде ніколи. А скільки воно жертв взяло! Мільйони людей загинуло, але загинули тільки тому, що їх здолав страх - зброя переможців. У будь-якому разі Чернівецький театр дуже добре це відтворив. Можливо, трохи забагато було сімейної метушні. Зрештою то режисерська справа!”
   
  Михайло Андрусяк: “Лавина” блукала Європою і врешті-решт накрила Коломию. Вистава не для відпочинку і розваг, вона надзвичайно важка і повчальна. Невелике гірське село живе постійним страхом сходження гірської лавини. Не можна голосно говорити, кричати. А про народження дитини й мови нема! Глядач увесь цей період перебуває в напруженні. Виразно та глибоко передані емоції, страх тих людей. Та перемагає - життя!”
   
  Микола Данько: “Мене дуже приємно вразила трупа Чернівецького театру. Славетний потужний творчий колектив. Може, це моя вина, та я довший час не чув, чим вони займаються. Прекрасна режисерська робота, чудовий акторський ансамбль. Думаю, багатьом столичним театрам потрібно повчитись, як працювати, як шукати новий, невідомий в Україні драматургічний матеріал. Бажаю їм натхнення і творчих успіхів!”

 

Оцінка глядачів: 4,0

Tweet