Афіша

Четвер, 24.10.19


10:00 - м.Коломия театр. Шарль Перро "Попелюшка" Казка

14:00 - м.Коломия театр. Григорій Квітка-Основ'яненко "Сватання на Гончарівці" Комедія

Неділя, 27.10.19


13:00 - м.Коломия театр. Микола Лисенко "Коза-дереза" Мюзикл для дітей

18:00 - м.Коломия театр. Микола Гоголь "Вій" Містерія


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукорежисер

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Гоголівці гастролювали: «Наталка Полтавка» в Коломиї

2019-09-21 21:37:04

Дмитро ЧИБОРАК: Хочемо розширити географію фестивалю за допомогою наших сусідів із Польщі, Румунії та Грузії

2019-09-19 14:14:15

У Коломиї завершився Всеукраїнський театральний фестиваль (відеосюжет)

2019-09-18 19:00:48

"Коломийські представлення 2019": якою запам'яталася комедія "№ 13".Фоторепортаж

2019-09-16 21:49:52

ХІ Коломийські представлення. День сьомий. Закарпатський музично-драматичний театр (м.Ужгород). "№13". Висновки експертів

2019-09-15 09:49:38

ХІ Коломийські представлення. День шостий. Черкаський музично-драматичний театр ім.Т.Шевченка. "БУВАЛЬЩИНА... УКРАЇНСЬКІ ВОДЕВІЛІ". Висновки експертів

2019-09-14 09:23:12

У Коломиї триває театральний фестиваль (відеосюжет)

2019-09-13 18:40:46

Коломийські представлення”. День п’ятий. Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки. Фото-звіт та висновки експертів

2013-09-19 09:15:38

Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки

Ярослав Стельмах

(за повістю Ернста Теодора Амадея Гофмана)

«ЦАХЕС»

фарс на 2 дії (вистава для дорослих)

 

Режисер-постановник - Володимир Підцерковний

Сценографія, ляльки, костюми, грим - Каріна Чепурна

Хореографія й постановка танців - Андрій Довбуш

Музичне оформлення - Володимир Підцерковний

В ролях: Петро Бабінець, Олексій Бакін, Тарас Винник, Ольга Гнатюк, Надія Деркач, Любомир Йосифів, Петро Камінський, Володимир Кочмар, Марія Мельник, Сергій Нечипорук, Юрій Полєк, Леся Пронь, Галина Савчин, Олена Хомякова, Зоряна Ягас.

 

Цахес – потвора, від захвату перед якою всі божеволіють. Його огидна поведінка підкреслює зовнішню і внутрішню потворність. Цахес створює навколо себе світ, у якому все відбувається навпаки: його огидні дії приписуються людям, чиїми досягненнями він користується. Підміну помічає тільки Бальтазар, але він не розуміє, що відбувається з людьми. Його здоровий глузд виявляється безсилим проти колективного запаморочення.

У виставі чітко виражено парадоксальну закономірність: волю людей підкорили, а вони від цього не страждають, бо не усвідомлюють своєї духовної несвободи.

Вистава створена за сприяння благодійного фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»

 

ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ

 

Ніна Бічуя: ”Дозвольте мені побути дилетантом зараз і сказати, що це було прекрасно! Хоча при цьому всьому мушу відмітити, що друга дія слабша від першої. Це тому, що викриття зла завжди є менш цікавим, ніж дії цього зла.”

   
  Лариса Кадирова: ”По-перше, погано те, що не говорять, що це казка Гофмана, це не аутентичний твір Ярослава Стельмаха. Грань казки і реальності, гіпертрофованості людської натури, гіперболізація енергії натовпу - це страшна сила, яка може закрутити і винести на свій гребінь хвилі як найкраще, так і найгірше. Але в цій виставі все витримано по стилю. Мене засмутило, що немає грані між людськістю і лялькарством.

Шкода, що режисер зрозумів Гофмана в сенсі лицедійства, в сенсі арлекінства, а Курбас говорив про мудрого арлекіна, а цієї мудрості мені не вистачило, мудрості, яка проявляється в Фабіані і Бальтазарі, цього немає, крен вистави абсолютно в іншому. Мене засмутило слово. Актори говорять незрозуміло і не чітко.

   
  Роман Іваничук: “Як не парадоксально, але нам з дружиною найбільше подобаються умовні вистави серед тих, які вже були репрезентовані на фестивалі. На жаль, реалістичні не здобули такого успіху. Чи то новий стиль перемагає, чи то їхня майстерність. Ця вистава є найбільш сучасною на сьогоднішній день. Ми пережили сталінську, гітлерівську епохи, бачили Цахесів і маємо їх донині при владі. Гофман геніальний тим, що створив прототип, який, на жаль, не вмирає.”
   
  Алла Підлужна: ”Незвичайний і фантастичний масштаб вистави доводить те, що можливості театру взагалі необмежені. Надзвичайно вигадлива режисура, яка зробила цей маленький ляльковий театр, завдяки такій сценографії і костюмам, достойним видовищем.

Це ляльковий театр, який ожив, це не актори, а ляльки, які вночі прокинулись і зіграли перед глядачами фантасмагоричну п`єсу. Режисер, балетмейстер і сценограф зробили титанічну роботу. Навіть важко визначити наскільки працює у режисера фантазія, просто дивовижно. Справжній театр, справжнє дійство, яке через виставу може вийти на такі метафори і асоціації з сьогоднішнім часом, з ситуацією яка існує в усі часи.

У виставі показана квінтесенція людського абсурду, в такій яскравій театральній формі, що піддаєшся захопленню від того як режисер може це побачити. Дивишся виставу і думаєш: ось так насправді повинен виглядати театр. Дуже філософське видовище. І актору завжди цікаво грати гротескні ролі, такі ролі дають простір для акторської майстерності. Цей гротеск може перейти межу і стати безсмаку і нав`язливим, а режисер так тонко відчув цю межу. Межа пристойності й смаку не була порушена”.


 
  Людмила Томенчук: ”Вистава видовищна, йде в хорошому темпі. Актори в хорошому стані, особливо головний герой. Там хороші костюми, цікава музика. Якщо розбирати детально, то стає помітною велика кількість протиріч - все, що чуєш та бачиш, неможливо зв’язати в систему. Від цього виникає враження, що режисер не знав, що ставив. Вистава цікава, але здається, що там забагато всього. Зокрема, є щонайменше чотири фінали. Зрештою, гра акторів впродовж вистави пішла на спад, передусім тоді, коли той, хто грав найкраще - Цахес - зник зі сцени.”
   
  Людмила Шевченко: ”Ця вистава сучасна, цікава, яскрава. Сам твір можна розглядати і як казку, і як фантастичний твір. Тема духовного рабства проходить крізь усю виставу. Я хотіла б відзначити, що в цієї трупи дуже хороший акторський склад, особливо для лялькового театру, але сьогодні вони багато перегравали. Цікаве оформлення, сценографія, пластичне рішення, прекрасні костюми - дуже багато цікавих знахідок. Зокрема, шестерні на сцені символізують скрипучий час, а актори в масках - безлику контрольовану масу. Тут герої не реалістичні, а сатиричні та гіперболічні. Режисер зробив помилку, не поставивши виразної фінальної крапки, не знайшов потрібну форму.”
   
  Юрій Мельничук: “Коли ідеш дивитись такий матеріал, то виникають певні побоювання: чи справиться театр з таким серйозним жанром, з такою серйозною класичною літературою? Але всі побоювання залишились позаду, бо вже з перших сцен було зрозуміло, що тональність режисером було вибрано дуже вірну. Безперечно, він творив на сцені таке яскраве, романтичне дійство, яке розповідає філософську казку для дорослих. Хочу відзначити, що актори лялькового театру дуже переконливі у живому плані: володіють пластикою, голосом, і,власне, така синкретичність допомогла зробити виставу хорошою. Особливо хотілось відмітити роботу актора Юрія Полєка, який зіграв роль Цахеса. Він пластичний, володіє талантом перевтілення, був переконливий у цьому драматичному жанрі. Мені сподобалось, що гармонійно поєднані і сценографія, і музика, створені казкові характери. Режисер зумів під одним знаменником виразно об’єднати всі засоби, і створити таке дійство яке - я розділю думку багатьох глядачів - не може залишити байдужим. Воно театральне,яскраве, у кожній сцені є певний філософський підтекст,який прочитується дуже сучасно. Мені було приємно дивитись виставу, і я отримав справжнє естетичне задоволення.”
   
  Тетяна Умріхіна: “Я гадаю, що це справді дуже-дуже хороша робота всієї трупи. Повна самовіддача акторів, костюми без всіляких коментарів. Дивовижно перш за все, що це - ляльковий театр. А найтрагічніше - що написане Гофманом ще в ХІХ ст., ХХ ст. - Стельмахом, актуальне і в сьогоднішньому ХХІ віці. Ми можемо проекстраполювати на наступні часи, і на жаль, скоріш за все, нічого не зміниться. “Король помер - нехай живе король!” І хоча тут є якась фатальність, тим не менш - це предмет для роздумів, і театр створено саме для того, щоб замислитися над цим.
   
   
  Михайло Андрусяк: “Крихітку Цахес” читав ще коли був студентом. І ось, я ніби повернувся в роки свого студентства. Тут відображено багато світла, багато динаміки, експресії. Актори переконливі. Мене переповнюють хороші емоції - івано-франківці, молодці! Всі герої яскраві та, напевно, найпереконливішим був Цахес - рухливий, емоційний, досить переконливий”.
   
  Надія Кукуруза: “Це колектив, в якому я працювала багато років. Радію за них. Вітаю акторську трупу та постановників.”
   

Андрій Малащук: Історія про нікчему, який волею випадку, чи завдяки чарам піднімається на вершину суспільної ієрархії, мало того, стає загальним улюбленцем, - історія не поодинока. Є захоплюючий роман поляка Т. Доленги-Мостовича “Кар’єра Никодима Дизми”, є роман Патріка Зюскінда “Запахи” (або “Парфюмер”), успішно екранізований, є інший цікавий фільм за участю Фернанделя -забув назву- все на таку ж тематику - про нікчему й натовп. Натовп його возвеличив і натовп його затоптав…

Вистава івано-франківців є вельми вдалою сценічною реалізацією повісті Гофмана. Добра режисура та сценографія, дуже добре продумані мізансцени з танцювальною фіксацією рухів. А костюми - то тема особлива. Вони відіграють поряд з іншими компонентами головну роль у виставі (часом покриваючи деякі акторські недопрацювання).

При всьому надлишку плюсів, кидається в вічі один мінус: мовлення. Голоси хибують аматорством. Сценічна мова потребує серйозного допрацювання.

 

Оцінка глядачів:  4,3

Tweet