Закарпатський академічний обласний театр ляльок “Бавка”
Дмитро Кешеля
“НЕДОТЕПИ ІЗ ВЕРТЕПУ”
лялькова вистава (для старшокласників, молоді та дорослих)
Режисер-постановник - заслужений артист України Олександр Куцик
Сценографія - Ярослав Данилів
Музичне оформлення - заслужений артист України Олександр Куцик
В ролях: Наталія Орєшнікова та Микола Карпенко
Всім відомо, що „Вертеп” – це місце, де народився Ісус Христос. Але водночас це і назва старовинного народного лялькового театру, і, про що мало хто знає, Вертеп – це назва одного мальовничого гірського закарпатського села.
Саме тут, у селі Вертеп, живуть герої вистави „Недотепа із Вертепа” – бабка Фіскарошка, учитель Фейса, інспектор Годя, дід Наполеон, і саме тут головний персонаж Митрик шукає відповідь на питання: чи дійсно людина походить від „малфи”?
Вистава сповнена народної обрядовості та закарпатського фольклору
ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ
 |
Роман Іваничук: “Це - витвір мистецтва. Ставте скільки хочете цій виставі: 5, 7, … , 10! Для мене вона ще й цікава тим, що я добре знаю творчість Дмитра Кешелі. Дмитрик - це прототип самого автора. У творі є багато образів, а для вистави вибрали перлинки фольклору. Вертеп. Це дуже важливо! Я прихильник фольклору як бази нашої культури, забутого вже трохи, а тепер відтворюваного поволі. Ми жили в Радянському Союзі, де ліквідувалася вся культура наша, разом з вертепом. Ми побачили відновлення вертепу як первісного мистецтва, пов’язаного з вірою. Вертеп у людей був завжди. Коли прийшла християнська релігія, то забрала собі вертеп і посилила там Ісуса Христа, ангелів. Та абсорбація створила новий образ української культури, якої у світі немає - це злиття язичництва із новітньою релігією, яка опанувала світ. Вертеп зберігся тільки у Карпатах.
Я дуже радий, що побував на цій виставі і зрозумів, що моя ідея, яка зі мною є завжди: поєднати поганські вірування та християнську релігію, здійснюється на моїх очах.” |
 |
Ніна Бічуя: “Я багато чула про цю виставу, але вперше її переглянула і отримала колосальне задоволення. Най мені вибачать дорослі театри та дорослі актори, але це поки що найкраща вистава, яку міг подивитися глядач та члени журі.
У нас у Львові при університеті є журнал “Просценіум”. В ньому ми друкували захопливі відгуки про цю виставу. Я її тоді бачила в уяві, а тепер вона матеріалізувалася. Мушу сказати, що дуже гарне оформлення художника Ярослава Даниліва. Його творчість, інтерв’ю було у нашому журналі і з цього видно наскільки це цікава людина, яка має своє оригінальне світобачення. Подяка також режисерові Олександру Куцикові. Актори фантастично володіють лялькою. Таке враження, що вони співіснують з нею. Часом навіть не знаєш хто кого провадить: чи та лялька актора, чи актор ляльку.” |
 |
Надія Кукуруза: “Рідний мені і матеріал, і мова. Актори віртуозно працювали з всіма системами ляльок. Гарно прослідковувались і легка іронія, і добрий теплий гумор. Хвала Олександру Куцику, який став справжнім майстром режисером лялькового театру. Можливо це одна з найкращих вистав фестивалю. Вистава - свято!” |
 |
Микола Данько: “Ляльковий театр - це парад мистецтв. Ми побачили прекрасну і графіку, і акторське мистецтво, і музику, і скульптуру, і сценографію, чудову режисерську роботу. Ось такий жанр, який об’єднує всі напрями театральної діяльності, не лишає нікого байдужим. Віват ляльковому театру!” |
 |
Юрій Мельничук: “Сьогодні була вистава, яка для мене десь внутрішньо гармонійно поєднала сакральний сюжет. Вистава Закарпатського театру через просту народну філософію дає зрозуміти, що таке світ, що таке добро, що таке зло. Вистава виконує саме таку функцію: повертає до витоків, вона також не цурається гумору. І всі ці речі поєднані гармонійно, що приємно. ЇЇ можуть дивитись як дорослі,так і діти, і кожний може почерпнути для себе дуже багато хороших,світлих мистецьких емоцій. Це був момент,коли зал і сцена жили єдиним диханням, переживали єдині емоції.” |
 |
Алла Підлужна: “Ця вистава - приклад витвору справжнього мистецтва. Тут витримано і збалансовано всі складові вистави. Гармонійна режисура, взята драматургія з дивовижною темою, яка може бути розрахована і на дитячу, і на дорослу аудиторію. Вирішення цієї вистави зробила сценографія.
Створено міні-модель всесвіту з усіма дрібницями і багатозначними деталями: фігури,символи, вертепний розподіл сцени на нижній і верхній поверх. Тут вирішено питання співіснування актора і ляльки. Все відпрацьовано на стільки чисто і гармонійно, що у глядача не виникає відчуття, коли лялька переходить в актора і актор починає бути лялькою. Надзвичайний емоційний вплив твору на акторів дозволив їм бездоганно вжитися в роль. Дивишся на виставу і відчуваєш, що це довершений твір.” |
 |
Тетяна Умріхина: “Вище всіляких похвал, звичайно. Чудовий спектакль. І змістовний, і дуже добрий, і такий, можна сказати, добротний у всіх сенсах: професіоналізм, технічне оснащення з таким глибинним змістом, чудесна інтернаціональна ідеологія, і індивідуальна культура, і головні слова, звідкіля пішли люди — ” Від матері” — і все це в ляльковій виставі! Чудово! Все, що тільки можна було закласти до змісту акторами — було зроблено. Тільки найвища оцінка! |
 |
Людмила Томенчук: “Абсолютно дивовижна вистава, просто чудова вистава. Це той дуже рідкісний випадок, коли критик забуває, що він критик, а дивиться, як глядач і тільки. Чудова, абсолютно дивовижна вистава.” |
 |
Людмила Шевченко: “Можна сказати лише “Бравіссімо!” цьому колективові. Вони талановиті як актори. Талановитий режисер, прекрасний художник. Таке свято, якого я ще не бачила. Я в захваті.” |
Оцінка глядачів: 
4,2
