Афіша


Вакансії у театрі:

- художник з освітлення,

- завідувач художньо-постановочної частини,

- адміністратор,

- машиніст сцени,

- водій автобуса.

 

Адреса театру: 78203, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, 7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441. 

Колективне бронювання за телефонами: 096 651 03 82, 099 198 57 70

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

«Тричі мені являлася любов…». Актори Коломийського театру потішили прем’єрою.

25 серпня 2024 р.

Артисти Коломийського та Херсонського театрів презентували спільну постановку

14 серпня 2024 р.

Понад 120 дітей Коломийщини взяли участь у районному святі до Дня захисту дітей

02 липня 2024 р.

ХІІІ Всеукраїнський театральний фестиваль «Коломийські представлення», присвячений 175-річчю театру

17 грудня 2023 р.

У Миколаєві назвали лауреатів Міжнародного театрального конкурсу Ноmo Ludens

12 жовтня 2021 р.

Озарківчани показали виставу "СТО ТИСЯЧ" у Ладижині

04 жовтня 2021 р.

Коломиський театр привіз нагороду з фестивалю "Вересневі самоцвіти"

26 вересня 2021 р.

Ростислав Коломієць: Кожне відкриття є на вагу золота

08 жовтня 2012 р.

Ростислав Григорович Коломієць - член-кореспондент Національної академії мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії Спілки театральних діячів України у галузі театральної критики (1982), премії «Київська пектораль» (1995), літературно-мистецької премії ім. І.П. Котляревського (1998), режисер, історик театру і критик, драматург, перекладач, педагог - вже вчетверте очолює журі театрального фестивалю «Коломийські представлення». Він глибоко розуміє сутність і унікальність Коломийського театру і передав свої роздуми і спостереження у книзі «Феномен Коломийського театру. Практика неймовірностей». Ростислав Григорович поділився своїми думками й щодо успіхів та проблем «Коломийських представлень».

– Ростиславе Григоровичу, як на Вашу думку, чи спостерігається творча динаміка від фестивалю до фестивалю?
– Творча динаміка виражається у першу чергу в тому, що ми з року в рік підвищуємо планку вимог до учасників. Ми отримуємо заявки не лише від українських театрів, а й від російських, румунських, фінських, польських театрів. Отже, фестиваль набув європейського звучання і сюди прагнуть потрапити. Ми відбираємо ретельно і часом знаходимо, що у периферійному театрі робиться щось надзвичайно цікаве, тому намагаємося відстежувати все найкраще, що відбувається у театральному житті. А вимоги у нас незмінні:то має бути першопрочитання драматургічного твору, або несподіваний сценічний поворот (жанровий чи режисерський), тобто все те, що вирізняється з-поміж звичайної театральної рутини.

– Щороку на прес-конференціях Ви кажете одну і ту ж фразу: «Ще один театральний фестиваль. Ну і що з того?». Чи вважаєте Ви, що цей фестиваль став самобутнім, як декларували організатори з самого початку, чи все ж таки він поповнив колони рядових нічим непримітних фестивалів?
– Важке, але актуальне питання. Я думаю, що фестиваль «Коломийські представлення» на шляху до того, що стати самобутнім. Проте мушу констатувати, що все ж потрапляють, незважаючи на високі вимоги до твору, нецікаві пересічні вистави. Значить нам треба краще працювати.

Хочу сказати, що попри все організаторам вдається зберегти самобутність фестивалю. Він має своє обличчя і якісно вирізняється з-поміж інших. Скажімо, фестиваль у Херсоні «Мельпомена Таврії» фактично вже втратив свою родзинку. Ну чим він відрізняється від інших? Важко віднайти в тому фестивалі якісь принципи відбору. У Коломиї вони є і ми намагаємося їх притримуватися.

– На конференції, присвяченій початку 165-го театрального сезону, художній керівник Коломийського театру Дмитро Чиборак анонсував плани на постановку «Дон Жуана з Коломиї» Леопольда фон Захер-Мазоха, до якої Ви маєте причетність як автор інсценізації та режисер-постановник. Хочеться почути ще з Ваших вуст підтвердження. Чи насправді цей сезон подарує коломиянам таку неординарну роботу?
– Дуже важко говорити про те, що буде. А легше про те, що було чи є. Важко у тому ракурсі, що творчість передбачити неможливо. Якби можна було все раціонально прорахувати, то нецікаво було б тоді.

Я маю до Нового року зробити п’єсу з прозового твору Захер-Мазоха. Тоді буду везти її у Коломию і будемо мати драматургічний матеріал для роботи у наступному році.

– Чим зацікавила Вас ця робота та в якому ракурсі Ви будете її подавати глядачеві?
– Треба все-таки спростувати хибну думку та уставлені уявлення про творчість Леопольда фон Захер-Мазоха, земляка, людини причетної до Коломийщини. Він тут жив і знає матеріал, про який пише. Треба розвінчати міф, що «мазохізм» це похідне від Мазоха.

Жінка – це найвище творіння для чоловіка, для неї він живе фактично. Поклоніння перед жінкою і жіночністю, перед незбагненною таїною любові і кохання. Чому чоловік кохає саме цю жінку, а не іншу. І взагалі: чи буває друге кохання, третє?… Чому ми кохаємо? Хоча однозначно на ці питання ми відповісти не можемо дати, але ці вони постійно постають перед нами. Ось це все тема твору Захер-Мазоха і мушу сказати, що він розумівся у цих питаннях. Нема тут місця ніякому мазохізму, а лише поклоніння перед жінкою. Вона є джерелом натхнення і страждань, звісно.

– Наостанок поцікавлюся чого Ви очікуєте від IV фестивалю «Коломийські представлення» в першу чергу як глядач?
– Не хочеться говорити загальними затертими словами і фразами. Що ми очікуємо нових відкриттів, нових акторських робіт. Очікуємо, очікуємо, але їх завжди менше, ніж треба. В українському театрі зараз такий великий потік пересічної продукції, що навіть виробився певний стереотип української вистави. В таких обставинах кожне відкриття сприймається на вагу золота. Саме цього ми чекаємо від «Коломийських представлень».

За розмову подякувала Оксана Рижук

Tweet