Афіша


Вакансії у театрі:

- начальник радіо-електро цеху;

- звукооператор;

- машиніст сцени;

- художник з освітлення;

- адміністратор

 

 

 

Адреса театру: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Вічевий Майдан, б.7

Телефони для довідок: (03433) 47844; 50441

e-mail: kolteatr@gmail.com

Усі новини

Увага! Конкурс!

2020-03-20 17:31:20

Чверть століття українського театру на Вармії та Мазурах

2019-11-13 09:12:42

Фестивальний сюрприз від Коломийського театру

2019-11-07 19:54:45

«Золоті оплески Буковини»: Богдан Базилевич - найкраща головна чоловіча роль

2019-10-31 21:35:32

«Рятуйте, мене женять!»: як пройшов 10-й день фестивалю «Золоті оплески Буковини»

2019-10-29 18:40:33

Гоголівці гастролювали: «Наталка Полтавка» в Коломиї

2019-09-21 21:37:04

Дмитро ЧИБОРАК: Хочемо розширити географію фестивалю за допомогою наших сусідів із Польщі, Румунії та Грузії

2019-09-19 14:14:15

Коли мертві повертаються

2011-12-27 12:30:39

«Вищий пілотаж» для професійного актора – гра на малій сцені. Це коли між сценою і залом не існує нейтральних вод просторової зони, хоч би щонайменшої; коли актор майже надвисає над глядачем і останній може навіть занюхати, що той їв на обід. А оскільки мала сцена встановлюється у невеликому приміщенні театру, і кількість посадочних місць там обмежена, кожен глядач відчуває себе втягнутим в атмосферу дійства.

На малій сцені актор не сфальшує ні на йоту – найменша «неправдочка» працюватиме проти нього.

Ось і Коломийський театр, досягнувши певної віхи зрілості, пішов на такий крок. Режисер Володимир Мартищук здійснив постановку вистави «Діалог, якого не було» за п’єсою Родіона Белецького, адаптувавши її до специфіки малої сцени.

Дві дійові особи – двоє друзів – тримають упродовж доброї години увагу глядача. Діалог, він і є діалог, однак, у нашому випадку – умовний, бо один з героїв… мертвий.І головний персонаж, вочевидь, спілкується з ним уявно. За цією ось опредмеченою уявою й спостерігає глядач. Тут і захована родзинка постановки. Діалог живого з мертвим.

Сюжет нехитрий, буденний, аж надто буденний.

Приятелі живуть, що називається, «уповні» своєї непогамовної юності: ходять «відриватися» на дискотеки, їздять на відпочинкові бази до моря, залицяються до дівчат. Життя підсуває безліч ризикованих спокус, одна з яких – наркотик. Один з друзів підсідає на голку, що й приводить його до абсолютно неяскравого й тупого кінця: тихо помирає на ліжку від серцевого нападу.

Хоч у структурі вистави відсутній драматизм конфліктів, чи якісь там несподівані сюжетні ходи, постановка виграє переконливою акторською грою (артисти Максим Сидоров та Петро Чичук), з ліричними й комедійними мізансценами. Дуже точно передано атмосферу молодіжного середовища з характерними для нього сленгами й «приколами». (Жодної штучної натяжки на догоду поборникам цноти української мови).

Висловлюючись сухуватою педагогічною мовою, можна сказати, що вистава має неабияке виховне значення. Як засторога, як червоне світло на краю провалля. Вона технічно дуже мобільна, її можна показувати в школах і клубах. Цим варто скористатися виховникам.

Автор: Андрій МАЛАЩУК
Tweet