День другий, 20 грудня
Хоч і вважається понеділок тяжким днем, однак для народного артиста України Олександра Биструшкіна, який входить до складу журі фестивалю, це був день приємного спілкування з молодіжною аудиторією. Спочатку він зустрівся зі студентами Коломийського педколеджу, а трохи пізніше – з учнями ЗОШ №1 ім. Василя Стефаника.
Обидві зустрічі безумовно стануть подіями, що надовго запам’ятаються як студентам, так і учням. Принаймні тим із них, які вміють відчувати й цінити справжнє мистецтво. А що вони спілкувалися зі справжнім митцем, сумніву не підлягає. Достатньо було лише послухати, з якою майстерністю читає артист поезію Івана Франка, Василя Стуса, Павла Тичини, як проникливо може розповісти про людей, які є гордістю української літератури.
Приємного відтінку зустріч набрала вже в педколеджі, директор якого Валерій Ковтун запропонував гостеві щось на кшталт сюрпризу – впізнати себе на давніх шкільних фотографіях. О. Биструшкін не залишився в боргу й подарував коледжеві кілька нових компакт-дисків із записами не лише своїх декламацій, але й чудового співу виконавців з Чернігівщини.
Повнокровно провели другий фестивальний день і почесний гість «Коломийських представлень» Роман Іваничук та театральний критик, членкиня журі Ніна Бічуя. Вони виступили вчора перед шанувальниками свого таланту в приміщенні районної бібліотеки, що на вул. Театральній.
Але найвища пора переходити безпосередньо до театрального фестивалю, заради якого й зібралося в місті над Прутом, як-то кажуть, гостей з усіх волостей. Учорашнього дня в приміщенні Коломийського драмтеатру відбулося дві вистави – «Пригоди Червоної Шапочки» у постановці Коломийського обласного академічного драмтеатру і містерія «Панночка» Львівського академічного обласного муздрамтеатру ім. Юрія Дрогобича. «Пригоди Червної Шапочки», як неважко здогадатися, розраховані на дитячу аудиторію, а це публіка така, що їй подавай неодмінно щось дотепне й потішне. З чим коломийські артисти успішно справилися.
Дещо складніше, мусимо визнати, завдання стояло перед дрогобичанами, оскільки гоголівська повість «Вій», за мотивами якої побудовано п’єсу драматурга Ніни Садур, - це все-таки не дитяча казка. Дрогобичани визначили її жанр як філософська-комедійна містерія, що змушує налаштовуватися глядача більше поважно, ніж легковажно. А зіграли – мов на одному подихові! Легко, невимушено, виповнивши сцену українським національним колоритом, добротною мовою, щемливими народними піснями… Зразу відчуваєш, що це саме Гоголь, саме його дух. Навіть трохи дивно, що така природна наддніпрянська говірка лине з уст мешканців типового галицького міста. Браво-браво.
Зрештою, гарно сказав лауреат Шевченківської премії Михайло Андрусяк, вручаючи наприкінці вистави головному режисерові Львівського муздрамтеарту Юрієві Королю і всій трупі подарунок – тритомник своїх творів: «Я наче походив босоніж по вранішніх росах». Ця асоціація, дарма що надворі зима, цілком може бути свідченням того, що коломийські театрали відкрили для себе театр, здатний на потужний креатив.
